Час від часу стають модними ретро-музика, ретро-одяг, ретро-зачіски. А ось рецепти страв із тих давно минулих часів, ще коли ними користувалися бабусі й дідусі, мабуть, ніколи й не забувалися. То була  справжня їжа: смачна і корисна, доступна в ціні.

Як часто тепер, ігноруючи модні суші-роли чи інші продукти «без ГМО», переяславці на кухні готують їжу, смак якої пам’ятають з дитинства, ми запитали в наших читачів.

Галина Перчук, 57 років, с. Дівички:

– Багато страв готую в печі, як моя мама: капусняк, картоплю з м’ясом, борщ з квасолею та свинячими реберцями, пряжене молоко, щоб аж плівка червона була, гарбузову запіканку. Мої сини, які проживають у Києві, сказали: «Все, що хочете, в хаті міняйте, але печі не чіпайте».  Коли їдуть у гості, просять приготувати капусняк чи борщ. Кабанчика закололи, то ковбаску і кров’янку у піч поставила. Зараз готую вареники та «руські» млинці зі шкварками (так їх називає моя мама). Підемо в баню до сусідів і будемо святкувати Масляну. Тісто для млинців вчиняю на дріжджах, щоб було, як густа сметана, а потім випікаю на сковорідці зі шкварками. А мама робила їх у печі, тоді вони ще смачніші.

Катерина Шульга, 40 років, місто:

– Мою бабусю звали Мотроною. Вона навчала не лише мою маму готувати страви, а і мене. Тож борщі я варю з дотриманням усіх бабусиних порад. Чоловіки (у мене, окрім мужа, іще двоє синів) дуже задоволені. А ще у бабусі дуже вдало виходило квасити капусту з яблуками. Немов і рецепт такий, як вона розповідала, але в мене так, як у неї, чомусь не виходить. Чоловік каже, що то, мабуть, залежить від посуду, в якому я ставлю капусту. Бабуся це робила у дерев’яній діжі, а я роблю у поліетиленовій діжці.

Лідія Одинець, 42 роки, шеф-кухар кафе «Смерекова хата»:

– У «Смерековій хаті» працюю лише три роки. Тут переважно готуються традиційні українські страви. Тому кулінарні здібності, які я перейняла, будучи ще дівчинкою, від своїх двох вже покійних бабусь, мені знадобилися. Пам’ятаю, бабуся Федора завжди готувала борщ у глиняному горщику, буряк та моркву для нього різала брусочками. А ось бабуся Марія, яка народилася у 1906 році та працювала у Києві в ресторані смаженицею риби (такий напис я прочитала у її трудовій книжці), навчила мене готувати борщ із молодою лободою. Ось як настане весна, і з’явиться цей бур’янець, я знову пригощу своїх домашніх цією смакотою.

Василь Лесик, 43 роки, с. Хоцьки:

– Ось уже два роки поспіль готую юшку для громади на святі села. Основний елемент – гарний товстолоб, але для запашку додаю від себе сухі грибочки. Люблю в компаніях готувати ще всілякі каші, але ні в кого не вчивсь цьому – самоучка. А ось моя дружина Тетяна на це ж свято села готувала разом з іншими жіночками гречаники – ото справді давня страва, причому, суто хоцьківська. Щоб спекти їх, треба, окрім гречаного борошна (його мелють жінки вдома), ще й пшеничне. Замішують тісто на сироватці, соду додають. А останнього разу провели експеримент: замість сироватки використали мінеральну воду. І нормально вийшло, головне – всім вистачило.

Світлана Радько, 29 років, місто:

– Я дуже добре пам’ятаю, як в дитинстві моя бабуся діставала з печі горщик, повний запашного капусняку. І вигляд, і навіть смак у нього був зовсім інший ніж у сучасної страви. Я постійно слідкувала за її приготуванням і тому перейняла багато. Тому зараз, уже для власної сім’ї, намагаюсь готувати як вона. Звичайно, печі в мене немає, проте рецепту намагаюся дотримуватися. Наприклад, готуючи капусняк, я варю картоплю окремо від основної страви, потім розтовкую і додаю до всього іншого. Таким чином капусняк виходить, як кажуть, «масний» і надзвичайно смачний. 

Лідія Федоренко, 51 рік, с. Пологи-Вергуни: