Ознайомитися з новинами міста Переяслав-Хмельницького. На сайті Ви знайдите багато корисної інформації про саме місто так і для себе. В основу сайта покладена інформація про місто Переяслав-Хмельницький та район
Новини Києва за сьогодні Наповнення та оновлення стрічки новин за сьогодні Четверг 02.05.2024. Розділ сайту як Новини України пропонує своїм читачам ознайомитися з
цікавими новинами України за сьогодні а зокрема міст обласного значення
та Автономної Республіки Крим. В розділі Новини України офіційні новини з
посиланням на сайти обласних та районних рад. Новини від офіційних
сайтів міської ради в якому Ви проживаєте. Інформаційний довідник
Переяслав-Хмельницького розширює свої можливості подання інформації для
читача і саме тому пропонує ознайомитися з останніми цікавими новинами
та провести свое дозвілля дізнаючись останніі новини Вашого міста а саме: за станом на 02.05.2024 Четверг Реклама:
Поделки своими руками для дома. Идеи декора мастер класс подарков фото Последние новости дом2 слухи дом 2 и сплетни за сегодня с дом 2, дом2новости слухи сегодня
Переяслав-Хмельницкий онлайн. “Переяслав Онлайн” Программа Переяслав онлайн. “Голос громади буде почутий” так називається передача Переяслав Online на Ukraine Social Community (ВІДЕО)
Головна » 2011 » Декабрь » 19 » Людмила КАЛАШНИК: «Сюжет нової картини мені може наснитися. Серед ночі встаю і малюю»
22:40
Людмила КАЛАШНИК: «Сюжет нової картини мені може наснитися. Серед ночі встаю і малюю»
27-річна переяславська художниця Людмила Калашник (фото на 1 стор.) – дипломований мистецтвознавець-експерт. Цьогоріч на День міста майстриня робила виставку своїх картин. Мабуть, кожен, хто був у кафе «Смерекова хата», звернув увагу на чудове художнє оформлення закладу. Розпис печі, банкетного залу, картини – все справа рук Людмили. А ще вона вишиває, створює одяг, робить розписи на склі. У гостях у майстрині побував журналіст «Вісника». «У мене всі кактуси цвітуть» Народні мотиви і квіти – улюблені теми в творчості художниці. Це одразу стає зрозуміло, коли потрапляєш у її помешкання по вул. Миру,4. Квіти є скрізь. Вони вишиті й намальовані, живі й декоративні. – Я дуже люблю квіти. У мене є 20 кактусів, вони всі цвітуть. І не раз на рік, а п’ять-шість, – говорить Людмила. Над вхідними дверима кухні висять рядком качани кукурудзи. На холодильнику, столі – розписані пляшки. На них переважно сюжети з життя українського села. На одній із стін – стародавні речі з побуту українців. У кутку – рогач, на якому висять сосиски, ковбаса, кров’янка. На вигляд, ніби справжні. – Обгортки від магазинних сосисок, у мене нічого не пропадає, всередині – вата, зовні фарбую, щоб були схожі на натуральні. Одним людям оформлювала піч на дачі. Щоб її прикрасити, виготовила ковбасу та кров’янку. Поклала на столі. Бачу, один із працівників уже моститься коло ковбаски. Кажу: «Не додумайтеся». А він: «Що й трішки врізати не можна?» Пояснила, що вона несправжня. Так він і торкав її, і нюхав, – розповідає Людмила. Досить незвичною «прикрасою» на кухні є мітла. – На день народження подарували, – сміється Людмила. – Подзвонили у двері. Дивлюся, нікого немає, тільки щось червоніє. Відчиняю, а там мітла з бантом. Спочатку шок. А потім стало весело, я розумію жарти. Подарунки друзям і батькам Людмила здебільшого створює власноруч. Показує свій останній виріб – шкатулку, яку розисала попередньої ночі на подарунок для подруги. – Я малюю переважно вночі, бо люблю працювати в тиші, – пояснює Люда. – Буває, з 11 ночі сідаю малювати і так до шостої ранку без передиху. Мене це не втомлює. Малювати треба тоді, коли хочеться. Сюжет нової картини мені може наснитися, то біжу відразу малювати, бо ще забуду до ранку. Якось наснилася виставка, де були картини, яких я ніколи не бачила, такі гарні. Талант художника – від дідуся Найбільше Людмилиних робіт знаходиться в будинку її батьків, які проживають у Циблях. У цьому селі дівчина народилася і виросла. – Здібності до малювання у мене з дитинства. Все, що пролетить чи пробіжить у селі, я завжди замальовувала. Ще досі зберігаю дитячі малюнки. У батьків немає здібностей ні до малювання, ні до вишивки. Мій дідусь Дмитро малював, а бабуся Катерина вишивала. Мені передалося і те, і інше. Мама любить жартувати: «Не знаю, як ти літо переживеш». Бо влітку в селі завжди багато роботи, батькам треба допомагати. У дитинстві мені загадають роботу, а я вишиваю, малюю. Мама питає: «Вишивала?» – «Ні». – «А чому палець червоний?» Але батьки, звичайно, підтримували мене. У художню школу віддали. Мама й зараз до мене в квартиру заходить і зразу питає: «Що нового зробила?» Запитую, яке із захоплень майстрині подобається найбільше. – У мене все на першому місці. Я можу півдня малювати, потім вишивати. Набридло. Що б його зробити? Ага. Стоїть склянка з пшеницею. Обклеїла пшеницею чашку, лаком покрила. Все, я задоволена. І так кожного дня. Показує мені колекцію створеного одягу. Чимало речей Люда пошила з українських хусток. Любить використовувати хутро в одязі. – Якось мама дзвонить мені: «Людо, включи телевізор, там з хусток шиють одяг». Я вже три роки такий ношу, а хтось до цього тільки додумався. «Я багато могла б зробити для нашого музею» – Чи не хотіла б відкрити власний художній салон? – запитую Люду, бачачи, скільки енергії і запалу має ця дівчина. – Чесно кажучи, хотіла б працювати в нашому музеї просто неба художником або експертом. Але мене не беруть. Кажуть, художники їм не потрібні. Я багато всього могла б зробити для музею. Я ще ж і реставратор. Таке враження, що там не зацікавлені в тому, щоб щось примножувалось. Показує мені на фотографії картину, яку відреставрувала. На ній – мати тримає на руках дитину. За словами Люди, полотну майже 200 років. Не було частини руки, обличчя, неба. – Реставрувати важко. Треба знайти відповідні кольори. Звичайно, більше подобається свої картини малювати. Але розумію, що є полотна хворі, як і люди, і їх треба лікувати. Чимало робіт Людмили Калашник є у США. Якийсь час вона працювала художником в столичній фірмі, малювала репродукції відомих картин на шкатулках. Американські туристи купували їх за ціною 4 тисячі гривень. Оформила більше 20 шкатулок. Ще одне захоплення Людмили – розпис новорічних іграшок.
– Розмальовую їх олійними фарбами, коли висихають, клею блискітки, штучний сніг. Кожного року 5-6 іграшок розписую і дарую друзям на новорічні свята, – каже Людмила.
Кілька новорічних іграшок майстриня подарувала для редакції, нагадавши, що свято наближається.
:applause: 
0