Музей розповідає про Трипільську культуру – найдавнішу культуру землеробів Східної Європи, що існувала в кінці V – середині III тисячоліття до н.е. Експозицію музею складають археологічні знахідки на місці трипільських поселень в нижній течії Трубіжа. Тут можна побачити керамічний посуд, прикраси, глиняні фігурки, знаряддя праці.

    Крім того, трипільські общини вирощували пшеницю, ячмінь, просо, боби, горох, віху, займалися городництвом, садівництвом, виноградарством. В домашньому стаді переважала велика рогата худоба. Певне значення відігравало мисливство, рибальство, збиральництво. Існували різноманітні домашні ремесла, деякі з яких вийшли на стадію общинних (обробка кременю, виготовлення мідних знарядь, гончарство). Той чи інший господарський варіант залежав від природних умов, в яких жили окремі групи трипільських племен.

    Трипільській кераміці притаманна оригінальність та високохудожнє виконання. В орнаментації посуду відображено духовний світ ранніх землеробів, їх міфологія та обрядовість, знання про навколишній світ. Елементи орнаментів трактуються як знакові системи.

    Багаточисленне трипільське населення, що заселяло Побужжя будувало величезні поселення-гіганти площею від 100 до 400 га, де нараховуються тисячі будівель. Це унікальне явище в археології первісності. Частина дослідників вважає їх протомістами. На них могло проживати до 10-14 тисяч людей. Будинки мали великі розміри, значна частина, за реконструкціями дослідників, була, двоповерховою. Конструкцію та інтер'єри трипільських будівель засвідчують культові керамічні моделі жител.

    У Середньому Подніпров'ї зосереджені пам'ятки, які досліджувались ще у XIX ст. Тут вперше повністю розкопано поселення Коломийщина, на якому проживав окремий родовий колектив, що дозволило зробити його реконструкцію.  Общини  коломийщинської групи племен правого берега Дніпра заселили Переяславське Лівобережжя, де відкрито низку поселень. Рідкісна реалістична скульптура з поселення Крутуха-Жолоб поблизу Переяслава донесла до нас виразний чоловічий образ ранньоземлеробської доби кінця IV тис. до н.е. Глиняна скульптура трипільців носила культовий характер і використовувалась в магічних обрядах - переважали жіночі образи, що символізували ідею родючості природи та людського роду.

    За рівнем соціально-економічного розвитку давні трипільці впритул підійшли до рубежа цивілізації Давнього Сходу та Єгипту. Піднялись до переддня державності, виникнення міста, появи писемності.

    На початку ІІІ тисячоліття до н.е. внаслідок екологічної та економічної кризи, трипільсько-кукутенська спільність як певний комплекс матеріальної культури та організації суспільства  зникає, розчиняючись в культурах наступної історичної епохи - бронзового віку.

Перші пам'ятки трипільської культури були відкриті в західних областях України в кінці XIX ст. Але тільки після перших розкопок   Вікентія Хвойки 1893 р. у Києві та відкритій низки поселень в Середньому Подніпров'ї поблизу містечка Трипілля (звідси походить й назва культури), було визначено їх наукове значення й місце серед інших культур епохи первісності. В.В.Хвойці належить перша її періодизація.

    Вже 110 років кілька поколінь вчених продовжують вивчати численні пам'ятки трипільської культури. Прийнята зараз періодизація культури була розроблена  Т.С.Пассек в 1940-х роках. Виділено три періоди в розвитку культури: ранній-А; середній-В; пізній-С. В Румунії та Молдові розповсюджені пам'ятки аналога Трипілля культури Кукутєнь. Сучасні дослідники виділяють трипільсько-кукутенську культурно-історичну спільність, яка      складається з окремих   культурних    локальних груп. Всі вони поділяються  на два великі ареали - східний та західний. Східні пам'ятки характеризуються, насамперед, керамічним посудом із заглибленою орнаментацією, тоді як західні вирізняються розписною керамікою.

    На сьогодні відомо близько 3000 поселень культури Трипілля-Кукутень та до 200 поховальних пам'яток, що відносяться до пізнього періоду. Залишаються невідомими поховальні пам'ятки раннього та середнього етапів. Відкриття музею трипільської культури в Переяславі 20 вересня 2003 року стало результатом багаторічних досліджень археологів заповідника в експедиціях Інституту археології, Національного музею історії України в різних регіонах України та власних досліджень на Переяславщині. Музей створений за науковою концепцією та, в значній мірі, на матеріалах досліджень відомого вченого-археолога Тамари Григорівни Мовші (1922-2003). Колекції знахідок з розкопок під її керівництвом стали основою експозиції. Особливу увагу в музеї приділено матеріалам регіону Середнього Подніпров'я. Сподіваємося, що ця частина експозиції буде постійно поповнюватися за рахунок майбутніх досліджень.