Ознайомитися з новинами міста Переяслав-Хмельницького. На сайті Ви знайдите багато корисної інформації про саме місто так і для себе. В основу сайта покладена інформація про місто Переяслав-Хмельницький та район
Новини Києва за сьогодні Наповнення та оновлення стрічки новин за сьогодні Пятница 17.05.2024. Розділ сайту як Новини України пропонує своїм читачам ознайомитися з
цікавими новинами України за сьогодні а зокрема міст обласного значення
та Автономної Республіки Крим. В розділі Новини України офіційні новини з
посиланням на сайти обласних та районних рад. Новини від офіційних
сайтів міської ради в якому Ви проживаєте. Інформаційний довідник
Переяслав-Хмельницького розширює свої можливості подання інформації для
читача і саме тому пропонує ознайомитися з останніми цікавими новинами
та провести свое дозвілля дізнаючись останніі новини Вашого міста а саме: за станом на 17.05.2024 Пятница Реклама:
Поделки своими руками для дома. Идеи декора мастер класс подарков фото Последние новости дом2 слухи дом 2 и сплетни за сегодня с дом 2, дом2новости слухи сегодня
Ізюм
залишив у моїй душі одне з найяскравіших вражень. Справедливо буде
сказати, що це одне з найцікавіших міст Східної України, хоча й не
обласний центр, і взагалі-то доволі «задрипана» провінція. Але це зараз…
А колись Ізюм був доволі-таки значним містом, і залишки колишньої
«розкоші» (принаймні архітектурної) красномовно про це свідчать.
Перша згадка про Ізюм як місто належить до 1681 року, а вже у 1685
році Ізюм став полковим містом (від цієї епохи дійшов до нас величний Преображенський собор,
але про нього згодом). Задовго до цього Ізюм вже був відомим.
Пам’ятаєте, як у фільмі «Іван Васильович змінює професію» «князь
Милославський» посилав військо «вибити кримського хана з «Ізюмського
шляху»? Дійсно, під 1571 р. вперше згадується «Ізюмська сакма» - шлях,
який вів з Приазовських степів, і яким часто користувалися татари для
свої набігів. Але й набагато раніше, ще у ХІІ ст. на цій землі вирували
пристрасті нашої історії: біля Ізюму відбувалися події, описані у «Слові
о полку Ігоревім». До речі, від цього часу у місті також збереглися
пам’ятки. Але не буду тут зосереджувати ся на історії міста, а кому
цікаво, прочитайте її тут.
Зосереджуся
більше на тому, що цікавого є в Ізюмі зараз. Цікавим є те, що в місті
збереглися пам’ятки зовсім різних епох. І всі ці пам’ятки мають неабияку
історичну та культурну цінність.
Найпривабливішою принадою Ізюму є гора Крем'янець. З центра міста на
гору можна піднятися декількома шляхами, але ми оберемо найцікавіший.
Справа в тім, що на Крем’янці розташований меморіал Слави на честь
Великою Вітчизняної війни. До меморіалу веде «цивілізована» дорога, якою ми й підіймемося на гору. Обабіч дороги розташовані цікаві такі штуки,
зроблені з якихось величезних снарядів. По-моєму, дуже оригінально.
Також на шляху до меморіалу, на одному з майданчиків, розміщена військова техніка
часів війни: «Катюша», танки, артилерія. І от нарешті піднімаємося на
вершину гори, до самого меморіалу. Ну, скажу я вам, це дійсно вражає.
Вражають, перш за все, розміри: три величезні бетонні стели видно з усіх
точок міста. Ці стели, за задумом авторів, символізують вибух. Дуже
цікавою є скульптурна група «Атака», а також оформлення факелу «вічного вогню»
(який насправді виявився зовсім не вічним). Комплекс був відкритий до
40-річчя перемоги, у 1985 році, і є одним з найкращих в Україні.
На
цій же горі є ще одна дуже цікава пам’ятка. Це – скульптури половецьких
баб. Зроблені вони з місцевого матеріалу, приблизно у ХІІ ст., і
привезені сюди з різних куточків Ізюмщини. На мій погляд, баби (серед
яких переважають «мужики» при повній амуніції) дуже вдало вписуються у
тутешній пейзаж: минають століття, змінюються епохи, а і воїни стоять
незрушно і мовчки спостерігають за всією цією метушнею. Саме у таких
місцях приходять думки про вічність і про те, що усе земне у порівнянні з
нею - ніщо. (Більше баб – у нашій фотогалереї).
А ще з гори відкривається неповторний вид.
На жаль, нам на заваді стала не дуже гарна погода, тому пейзажі
виявилися дещо розмитими. Тому раджу їхати до Ізюму сонячної днини, хоча
б заради одного тільки краєвиду з гори Крем’янець. А під горою
розташована траса, яка прорублена прямо у крейдяному масиві. Оригінально так. Думаю, водіїв вражає.
Тепер перейдемо до наступної архітектурної групи, яку складають
культові споруди міста. Їх там цілих три. І всі три – дуже цікаві.
Найстарішою спорудою міста є Преображенський собор,
збудований у 1685 році коштами полковників Донця-Захаржевського та
Шидловськго. Цей красень – традиційний для козацького бароко храм -
вражає своєю величчю та гармонійністю пропорцій. Собор є архітектурною
домінантою міста, і, без сумніву, він – один з найкрасивіших в Україні.
До речі, це – найстаріша будівля Харківської області.
Ще однією, досить елегантною, культовою спорудою міста є Хрестовоздвиженська церква, побудована у 1821 році. Знаходиться вона біля нового пішохідного мосту
через Сіверський Донець. Цей храм, збудований у стилі класицизм,
цікавий в тому числі і т тим, що зображення архангела Гавриїла всередині
належить знаменитому художнику Віктору Васнєцову (проте, це усього лише
версія).
А найвідомішою культовою спорудою міста є Свято-Вознесенський кафедральний собор
(1826). Відома ця церква завдяки тому, що в ній зберігається Піщанська
Ікона Божої Матері. Православні її дуже шанують, і всі паломницькі
екскурсії до Святогірської лаври
завжди завертають до Ізюму, щоб прочани уклонилися цій іконі. Недалеко
від храму знаходиться так звана Кириченкова криниця, де всі приїжджі
прагнуть набрати цілющої води; а також купальня, у якій всі, знов же,
прагнуть омити своє бренне тіло. Кажуть, гріхи змиваються. І хвороби
проходять. Не знаю, не пробувала. Так що стверджувати напевно нічого не
буду.
Крім
культових є в Ізюмі цілком пристойні й цікаві споруди громадського
призначення. Наприклад, біля Преображенського собору знаходиться будинок колишнього реального училища
(зараз школа). До речі, цю школу закінчили двоє знакових постатей
української політичної історії - Микола Скрипник та Петро Шелест.
Цікавими також є будинки міської лікарні, кінотеатру «Спартак» тощо.
Старовинна частина Ізюму, звичайно, не дуже велика. Але ж прекрасні храми, чудові краєвиди Сіверського Дінця
та гори Крем’янець у поєднанні з відчуттям духу минувшини створюють у
місті дуже затишну приємну атмосферу. Одним словом, Ізюм вартий того,
щоб його побачити.
П.С. А як же доїхати? Всі, хто їде власним транспортом, заїжджають
до Ізюму на шляху до Святогірської лаври (від Ізюму 38 км) і поєднують,
як-то кажуть, два в одному. А у кого власного транспорту нема, то можна
доїхати електричкою зі станції «Харків-Левада» (зокрема, о 9.15 йде
електропоїзд підвищеного комфорту «Харків-Дебальцеве»); також поїздами з
Південного вокзалу, або ж автовокзалу автобусами на Донбас.
Галерея Ізюма
Готелі Ізюма
«Сім вітрів», готель. Харківська обл., Ізюм, Ростовський шлях, 2. Тел.: (05743) 2-86-10, 2-81-20.
Готель розташований на горі Крем’янец (220 м над рівнем моря), з якої відкриваються мальовничі види на місто й околиці.
У готелі: три люкси з них один - апартаменти із сауною, будиночок з лазнею й басейном і п'ять напівлюксів.
Додатково: ресторан, мисливський будиночок, риболовля, прогулянки на катері, кінні прогулянки, пейнтбол, міні-зоопарк.
«Донецький юрт», туркомлекс. Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Синичине. Тел.: (066) 154-91-72, (050) 470-93-43.
Туркомплекс знаходиться у 20 км від Ізюму, у мальовничому місці, в
оточенні соснових лісів. Номери: стандарт , люкс, апартаменти.
Додатково: ресторан «Князівський брід», сауна, більярд, прокат
катеру, водного велосипеду, тренажерний зал, конференц-зал, пляж на
березі Сіверського Дінця.
«Крем’янец», готель. Харківська обл., Ізюм, вул. Фрунзе, 28. Тел.: (05743) 2-20-32.
Історія Ізюма
За даними археологічних досліджень, на території Ізюмщини слов'янські поселення з'явилися ще у VI ст.
На думку деяких істориків, саме на території сучасного Ізюму у 1111
р. на берегах літописної ріки Сальниці давньоруські воїни на чолі з
Володимиром Мономахом розбили половців.
Приблизно на тім же місці, у травні 1185 р. стояла бойова дружина
Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославовича (героя знаменитого
«Слова о полку Ігоревім») перед тим, як піти у похід на половців.
У 2 пол. XIII ст. край був спустошений монголо-татарами, надовго збезлюдів і більше трьох століть іменувався «диким полем».
На початку XVI ст. для захисту російських земель Московська держава
на своїх окраїнах встановлює прикордонні варти. Однієї зі складових
сторожової межі стала варта, що стояла біля «Ізюмської сакми».
Згадування про неї знаходимо у літописі під 1571 р. Варта
розташовувалася на двох бродах і контролювала Ізюмський шлях, який
використовували кочівники для нападу на російські землі.
З метою зміцнення лінії оборони у 1599 р. за наказом Бориса Годунова
воєводами Богданом Бєльським і Семеном Алфер’євим на річці Оскіл
розпочалося будівництво фортеці й першого міста Слобідської України —
Цареборисова. З 1635 до 1658 р. виникають нові міста, які сформували так
звану Білгородську межу.
Територія краю починає заселятися українськими козаками й селянами
Правобережжя і переселенцями з Росії, яких Московський уряд,
зацікавлений у заселенні своїх південних рубежів, заохочував, надаючи
пільги, у тому числі звільнення від податків, право на безмитну торгівлю
тощо. До 1651 р. у різних джерелах знаходимо відомості про Ізюмський
окоп - укріплення, споруджене на горі Крем’янець. У 60-і роки XVII ст.
на лівому березі Сіверського Дінця існувало невелике поселення царських
звіроловів, що займалися виловом диких звірів. А вже у 70-і рр. на цих
землях оселилася невелика група українських переселенців під
керівництвом балаклійського полковника Якова Чернігівця, які побудували
невелике укріплення. У документі, датованому 1680 роком, це поселення
називалося Ізюмським містечком. Проживало в ньому близько 70 родин.
У 1681 р., коли силами харківських козаків під керівництвом
полковника Г. Дінця-Захаржевського на правому березі Сіверського Дінця
була побудована Ізюмська фортеця. Цей рік і вважається офіційною датою
заснування міста.
Практично одночасно з будівництвом фортеці, у 1684 р., козаками був зведений Преображенський собор, що зберігся й донині, а також дерев'яна Покровська церква (зруйнована в 1941 р.)
У 1685 р. Ізюм стає одним з п'яти полкових міст Слобожанщини —
центром Ізюмського слобідського козачого полку, якому підпорядковувалося
13 прилеглих містечок і слобод. Перетворення Ізюму на полковий центр
сприяло подальшому розвитку міста. На початку XVIII ст. Ізюм був одним
із найбільш густонаселених міст Слобідської України. Навколо фортеці
почали виникати приміські слободи, які називалися форштами
(форштадтами). Так з'явилися Піски, Попівка, Гончарівка тощо. Вони в
подальшому злилися з містом, і як його райони зберегли свої назви до
наших днів.
Боронив Ізюмський край від набігів татар Ізюмський Він також брав
участь у різних боях і походах російської армії. У 1696 р. полк був
учасником Азовського походу, згодом брав участь у битвах Північної
війни, особливо відзначившись у битвою під Ерестфером.
У 1765 р. згідно із царським маніфестом були ліквідовані слобідські
полки, й Ізюмський слобідський козачий полк був реорганізований у
регулярний гусарський. Ізюмські гусари брали участь практично у всіх
найважливіших військових кампаніях XIX ст.: війна із Наполеоном,
Туреччиною 1828–1829 р., Кримська війна й російсько-турецька війна
1877–1878 р.
Після утворення у 1835 р. Харківської губернії, Ізюм став повітовим
центром. Ведення сільського господарства як і раніше залишалося основним
заняттям населення. Починають розвиватися ремісничі промисли:
ковальське, швейне й шкіряне виробництва, виготовлення полотна й одягу.
Особливо славилися вироби гончарів. Наприкінці XVII ст. в Ізюмі
з'являються перші підприємства мануфактурного типу. Саме тоді були
побудовані винокурний завод, водяний млин. Щорічно у місті проводилися
чотири ярмарки (на дні Знесіння, Іоанна Хрестителя, Воздвиження, Дмитра
Солунського), щотижня проводилися торги
У другій половині XIX – початку ХХ сторіччя Ізюм був одним з
найважливіших ринків із продажу худоби, вовни, зерна. У місті
налічувалося 24 промислові підприємства, більше тисячі ремісників різних
спеціальностей. З 1906 р. працювали Ізюмський пивоварний завод Шадлуна й
Блезе, завод сільськогосподарських машин Сабо, 3 цегельних заводи
Болтунова, лісопильні заводи Бедниченка, Беловицького, Дерюгіна. У 1914
р. побудована електростанція. За розвитком промисловості у губернії Ізюм
вийшов на 2-і місце. У цей час на його промислових підприємствах
працювало близько 18 тис. осіб.
У 1910 р. була відкрита залізниця, що зв'язала Ізюм із Харковом і
Донбасом. У 1912 р. німецька фірма «Карл Брандт» розпочала будівництво
Головних ізюмських залізничних майстерень, і до 1915 р. роботи були
закінчені. Майстерні були сучасним підприємством з новітнім
технологічним устаткуванням і верстатами. (Події 1917 р. внесли суттєві
корективи в плани компанії — лише у 1929 р. майстерні були
реорганізовані в Ізюмський паровозоремонтний завод.) З розвитком
промисловості зростає потреба у кваліфікованих кадрах. У місті починають
працювати 3-класне міське училище, жіноча гімназія, реальне училище.
У квітні 1916 р. імператор Микола II підписав розпорядження, яке
започаткувало будівництво заводу оптичного скла. Його засновником став
Г. Ю. Жуковський — перший технічний директор Ізюмського заводу оптичного
скла (ІЗОС). У своїй пояснювальній записці він відзначав: «Близькість
до Донбасу забезпечує поставки палива, близькість до Бахмуту дає
можливість використати кращу в Росії вогнетривку глину (Годин Яр) і
кварцовий пісок. Слов'янськ і Костянтинівка гарантують дешеві хімічні й
сировинні матеріали. Близькість до Харкова забезпечує науково-технічний
потенціал, використання бібліотеки університету й технологічного
інституту».
У лютому 1918 р. в Ізюмі була проголошена радянська влада. Але після
цього територія краю двічі піддавалася окупації: (німецькими військами,
військами Денікіна). Радянська влада в місті була відновлена в грудні
1919 р., однак ще до 1922 р. в повіті тривала боротьба. Незважаючи на
це, у місті були відкриті музей, бібліотека, з січня 1919 р. почала
виходити місцева газета, працювали 12 середніх і неповних середніх шкіл,
школа фабрично-заводського учнівства, медичний і сільськогосподарський
технікуми.
У роки Великої Вітчизняної війни Ізюмщина стала ареною запеклих
боїв. З жовтня 1941 р. протягом 8 місяців через місто проходила лінія
фронту. Майже за вісім місяців окупації місто понесло величезні втрати.
Його промисловість і жилою фонд були практично повністю знищені. 5
лютого 1943 р. зусиллями 267-й стрілецької дивізії Ізюм і лівобережна
частина району були звільнені від німецьких військ.
У повоєнні роки місто стає одним із центрів приладобудування.
Ізюмський завод оптичного скла здобуває статус приладобудівного заводу.
Практично у всіх галузях, де застосовувалася оптична техніка, вироби
ізюмських майстрів-оптиків користувалися попитом. На підприємстві була
розроблена унікальна технологія виготовлення скла, а багато хто його
види — волоконне, фотохромне, лазерне — неодноразово вдостоювалися
почесних нагород.
Вантажівка перекинула повну пасажирів маршрутку в Запоріжжі У Запоріжжі після зіткнення з вантажівкою маршрутку порвало на шматки (061.ua) У зіткненні маршрутки з вантажівкою загинуло двоє людей, більше 13 отримали поранення. У Запоріжжі сталося зіткнення вантажівки та повної людей маршрутки, в результаті якого маршрутку перекинуло. В результаті ДТП, постраждали більше 10 людей, є жертви. На місці аварії працювали 6 машин швидкої.
У Києві судитимуть директора приватного ЖЕКу У Києві судитимуть директора приватного ЖЕКу Київ. 2 березня. УНІАН. У Києві передано до суду кримінальну справу проти директора приватного ЖЕКу, який не перераховував підприємствам кошти, сплачені громадянами за комунальні послуги. Як повідомили УНІАН у прес-службі прокуратури Києва, прокуратурою Печерського району столиці завершено досудове слідство та направлено до суду кримінальну справу стосовно директора ТОВ «Житлово-комунальне господарство «Геолог» за обвинуваченням у зловживанні повноваженнями при розпорядженні грошовими коштами підприємства (ч. 2 ст. 364-1 КК України).
Новокраматорец Валентин Бобров (на фото) заменил Юрия Чибисова в Краматорском городском совете.
24 февраля к исполнению своих полномочий приступил новый депутат от «Партии регионов» - Валентин Бобров.
8 февраля этого года депутаты досрочно прекратили полномочия депутата городского совета Юрия Чибисова. 22 февраля городская избирательная комиссия признала избранным следующего в списке «Партии регионов» Валентина Боброва.
У Запоріжжі після зіткнення з вантажівкою маршрутку порвало на шматки (061.ua) У зіткненні маршрутки з вантажівкою загинуло двоє людей, більше 13 отримали поранення. У Запоріжжі сталося зіткнення вантажівки та повної людей маршрутки, в результаті якого маршрутку перекинуло. В результаті ДТП, постраждали більше 10 людей, є жертви. На місці аварії працювали 6 машин швидкої. 
У Києві судитимуть директора приватного ЖЕКу