Ознайомитися з новинами міста Переяслав-Хмельницького. На сайті Ви знайдите багато корисної інформації про саме місто так і для себе. В основу сайта покладена інформація про місто Переяслав-Хмельницький та район
Новини Києва за сьогодні Наповнення та оновлення стрічки новин за сьогодні Пятница 17.05.2024. Розділ сайту як Новини України пропонує своїм читачам ознайомитися з
цікавими новинами України за сьогодні а зокрема міст обласного значення
та Автономної Республіки Крим. В розділі Новини України офіційні новини з
посиланням на сайти обласних та районних рад. Новини від офіційних
сайтів міської ради в якому Ви проживаєте. Інформаційний довідник
Переяслав-Хмельницького розширює свої можливості подання інформації для
читача і саме тому пропонує ознайомитися з останніми цікавими новинами
та провести свое дозвілля дізнаючись останніі новини Вашого міста а саме: за станом на 17.05.2024 Пятница Реклама:
Поделки своими руками для дома. Идеи декора мастер класс подарков фото Последние новости дом2 слухи дом 2 и сплетни за сегодня с дом 2, дом2новости слухи сегодня
Головна » 2012 » Февраль » 28 » Козелець, Чернігівська область, Мандруємо Україною
16:33
Козелець, Чернігівська область, Мандруємо Україною
Козелець
Козелець розташований десь між Києвом и Черніговом,
звідси, напевно, й байка про те, що з дзвіниці знаменитого козелецького
собору Різдва видно ці два міста. Неправда. Не видно. Навіть спеціально
у дуже ясну погоду поїхали, залізли на дзвіницю, вдивлялися-вдивлялися,
але нічого, крім околиць власне самого Козельця, не побачили. Може,
наступного разу підзорну трубу взяти…
Щодо історії Козельця, то колись місто було більш значним і
поважним, ніж зараз, і назву мало більш солідну - Козлоград. З 1649 р.
було воно центром козелецької сотні Переяславського полку (з 1654 р. -
Київського), а невдовзі Богдан Хмельницький надав Козельцю
Магдебурзького права (1656). З 1708 р. до Козельця було переведене
полкове управління Київського полку, і тут оселилися полковник та інша
козацька старшина. Місто залишалось адміністративним центром полку до
1781 р. З 1782 р. Козелець став повітовим містом.
Найпривабливішою пам’яткою міста є неймовірної краси собор Різдва,
який можна сміливо назвати найгарнішим храмом у стилі українського
бароко у країні. Чому саме тут виникло таке диво? Справа в тім, що ці
місця є батьківщиною видатної родини Розумовських. Саме неподалік
Козельця, у Лемешах,
проживав козак Григорій Розум з дружиною Наталією та синами - Олексою
та Кирилом, яким доля раптом подарувала незвичайне життя. У 1731 р.
Олекса завдяки унікальному голос потрапляє до Петербургу, де починає
співати у палацовій церкві. Там його побачила донька Петра І царівна
Єлизавета та закохалася у нього. В подальшому колишній свинопас отримав
чини камергера, генерал–поручика, а з 1756 р. - генерал–фельдмаршала,
був нагороджений орденом Андрія Первозванного й отримав великі маєтності
в Росії й Україні.
У 1744 р. відбулося таємне вінчання цариці Єлизавети та графа
Олексія Розумовського. Кажуть, що вінчалися вони у невеликому деревному
палацику у Козельці, який не зберігся до наших днів. Під час цієї
поїздки Єлизавети в Україну козацька старшина за підтримки Розумовського
переконала царицю відновити гетьманство й обрала гетьманом Кирила
Розумовського, молодшого Олексієвого брата.
Саме за гроші Кирила (в основному) й був зведений собор Різдва, а
замовником та керівником (якщо можна так сказати) будівництва була мати -
Наталія Розумиха. Вважається, що авторами проекту є видатні архітектори
Андрій Квасов («головний архітектор Малоросії») та Іван
Григорович-Барський, але дехто вважає, що автором проекту був Бартоломео
Растреллі.
Собор вражає своїми розмірами - неочікувано побачити такий розмах і
пишність у глухій українській провінції. До того ж, храм у доброму
стані. Витриманий він у барочних формах, його фасади прикрашені рясною
ліпниною у вигляді рослинних орнаментів, так характерних для
українського бароко. До храму прибудовані три так званих паперті круглої
форми, які додають йому ще більшого об’єму і пишності. Усередині храм
вражає не менше. Тут неймовірної краси прикрасою є унікальний величний
іконостас XVIII ст., майстерно вирізаний з липи і прикрашений позолотою.
Існує версія, що він був виконаний у Італії для собору Смольного
монастиря у Петербурзі, але за активного сприяння братів Розумовських
перевезений до Козельця. Не віриться, що таке можна вирізати з дерева!
Розписи іконостасу виконані художником Григорієм Стеценком. Стіни і
інтер’єрі також прикрашені ліпниною. А у нижній частині храму
розташована так звана «тепла» церква, де зберігається гробниця графині Наталії Розумовської.
Будувався храм протягом 1752-1763 рр. Поруч із храмом знаходиться
висока струнка дзвіниця, з висоти якої не видно ані Чернігова, ані Києва
(див. початок статті).
Поруч із собором Різдва є міський парк, у якому збереглося ще одне
свідоцтво колишньої значимості Козельця - будинок полкової канцелярії.
Справа у тому, що у 1708 р. до Козельця було переведене управління
Київського полку (залишалося тут до 1781 р.). Для розміщення управління
полком на замовлення полковника Юхима Дарагана і була зведена ця будівля
у 1756-1760 рр. за проектом все тих же Квасова та
Григоровича-Барського. Після скасування полкового устрою тут
розташувався козелецький магістрат. За радянських часів тут розмістили
каральні органи із в’язницею у підвалі, а під час Другої світової війни
німці вирішили не перепрофілювали призначення будівлі й розмістили тут
гестапо. Зараз тут бібліотека.
Є у Козельці ще два цікавих храми, усі розташовані у центрі. Це
діюча Миколаївська церква (1781-1784) та Вознесенська церква
(1866-1874), у якій розташований на жаль задрипаний музей ткацтва.
Тепер більш докладно зупинимося ще на одній видатній пам’ятці
Козельця. Сюди не завжди доходять або доїжджають туристи, а якщо і
проїдуть повз, то не помітять руїни, яка є насправді пам’яткої
національного значення. Йдеться про садибу «Покорщина», яка належала
родині Розумовських, а потім - Дараганів. Юхим Дараган був козелецьким
полковником, а його дружиною була Віра Розумовська - сестра Олексія та
Кирила. Наталія Розумовська, яка придбала садибу у 1744 р. спеціально до
приїзду імператриці до Козельця, подарувала потім її своїй доньці у
посаг. Потім, коли рід Дараганів згас, садибою володіла інша славетна
українська родина - Галаганів. Зараз навіть не віриться, що тут
гостювала сама імператриця Єлизавета, - зараз тут гостюють хиба що
місцеві алкоголіки. Головна будівля садиби - невеликий панський будинок -
ледь-ледь тримається і ладний завалитися він сильного вітру. Усередині
там лише сміття, дірява підлога та облуплені стіни. Поруч із панськи
будинком стоїть невелика кам’яна будівля - полкова скарбниця, де
зберігалася казна.
У 1975 році на території садиби кіностудія Ленфільм знімала деякі
сцени до художнього фільму «Звезда пленительного счастья». А зараз тут
можна знімати хиба що документальний фільм під назвою «Ще не вмерла
Україна, але вже скоро».
Наприкінці 2009 р. напівзруйновану садибу "Покорщина" було передано в
безоплатне 49-річне користування засновнику і директору приватного
музею "Козацькі землі України", лауреату Національної премії ім.
Шевченка Володимиру Недяку, який хоче влаштувати тут музейний комплекс.
Ми були у Покорщині у листопаді 2010, тобто через рік після передачі.
Або створенню музею чиниться опір, або ще з яких причини, але ніяких
зрушень (крім подальшого руйнування) не відбувається. Кажуть, місцеві
мешканці проти. Господи, який же темний у нас народ й влада, яка з цього
народу вийшла! Дай Бог, щоб панський будинок дожив до того моменту,
коли щось зрушиться з місця.
Листопад 2010 Місто Козелець знаходиться точнісінько між Києвом та Черніговом (як
Бологоє між Ленінградом і Москвою). З центрального автовокзалу Києва
можна потрапити до Козельця за годину автобусами, що йдуть на Чернігів.
УВАГА! Козелець знаходиться дещо в стороні від траси Чернігів-Київ,
тому не всі автобуси туди заїжджають. Наприклад, приватні маршрутки, що
йдуть з «Лісової», до Козельця не заходять.
Козелець – це райцентр в Чернігівській області. Містечко типове для
Центральної України з усіма атрибутами, тобто Леніним, тітками на
велосипедах і прекрасним собором в центрі міста.
Саме собор Різдва Богородиці (1752-1763) був тим орієнтиром, що
спонукав нас приїхати до Козельця На мій погляд, це найкраща споруда в
стилю українського бароко в Україні (ну, і в світі відповідно). Коли
бачиш такі величні споруди с провінційних містечках, то відразу впадає у
вічі контраст між величчю і красою архітектурного шедевру і убогістю,
серед якої він височить. І так по всій країні. До якого ж все-таки
жалюгідного стану доведена моя країна! Убогі міста і села, убогі вулиці і
будинки. Похмурі люди… І все це в багатій Україні з найродючішою
землею! До чого ж завжди ненавиділи цю землю ті, хто нею управляв!
От і собор Різдва стоїть серед провінційного Козельця і нагадує про
колишню пишність останнього гетьмана (чи то псевдогетьмана) України. Але
ж то все давно минулося.
До чого тут гетьмани? А ось до чого: саме мати Кирила і Олекси
Розумовських Наталя своїм коштом збудувала цей красень-собор.
Архітектором його був знаменитий Іван
Григорович-Барський, автор церкви Покрови на Подолі в Києві. Думаю, що
такий храм, як собор Різдва в Козельці, був би кращим і в Києві.
Храм вражає не тільки ззовні, але й всередині. Там зберігся
унікальний дерев’яний іконостас. Це просто шедевр. Доречи, всередині
собору все дозволяється фотографувати. Принаймні, священик і церковні
служки нам цього не заборонили робити. Тому заходьте в нашу галерею і
насолоджуйтесь, якщо ви ще не бачили цього дива на власні очі.
Ще одна знаменита споруда міста – дзвіниця собору Різдва (1766-1770).
Найбільшею брехнею про дзвіницю є те, що з неї і ясну погоду можна
побачити Київ і Чернігів. Насправді – неможна. Хоча дуже хотілося б.
Дзвіниця зазвичай закрита для відвідувачів, але можна попросити в
церкві, щоб вам відкрили. З верхнього ярусу видно всі околиці міста. На
жаль, ми були в Козельці в листопаді, тому ті пейзажі були сірі й
одноманітні.
Поруч з собором є парк, в якому знаходиться єдина у місті пам’ятка
не культової архітектури – будинок полкової канцелярії (1756-1760) всі
того ж Григоровича-Барського. Це такий собі охайний будиночок, в якому
зараз міститься дитяча бібліотека.
А ось з іншого боку від собору Різдва є ще одна церква. Як її знайти?
Якщо стояти обличчям до головного входу собору, тобто до воріт, то по
цій вулиці, на якій стоїш, слід йти направо. Трохи пройти і повернути
знов же праворуч. Там буде Миколаївська церква (1771-1784). Вона дуже
проста, з одним куполом, без зайвих архітектурних викрутасів. Але ж вона
дуже органічно вписана в оточуючий пейзаж. Як раз коли ми там були, то
поруч жодної людини не було. Саме в такі моменти, коли ніщо не нагадує
про сучасність, відчувається присутність історії.
Але ж повертаємось знов до собору, і повз нього йдемо на центральну
площу. Знов же, ця площа така ж, як і десятки інших площ районних
центрів нашої Батьківщини. Але й на ній є дещо цікаве. Це церква
Вознесіння (1866-1874). Цей храм дуже відрізняється своєю архітектурою
від типових церков. Навіть не знаю, до якого стилю її віднести. Дуже
цікава! В церкві діє музей не пам’ятаю чого, але скоріш за все ткацтва.
Експозиція музею якась дивна: експонатів замало, тому й не можу згадати,
чому все це присвячене. Там є декілька вишиванок і якісь вирізки зі
статей і репродукції портретів Розумовських. Вважаю, що можна було б
цікавіше щось зробити.
Більше нічого цікавого на площі нема, якщо не вважати за таке
будинок ресторану «в стилі вампір». Яскравий зразок радянського
колгоспного класицизму, який навів на мене сум.
Так, ще одна річ, яка затримала нас в Козельці – Георгіївський монастир
с прекрасним собором (1741-1770). Знаходиться він не зовсім в Козельці,
а поруч, в Данівці. Пішки йти не рекомендую – далеко. Ми взяли
таксиста, який звозив нас туди і назад. Що таке монастир в Данівці? Ми
так зрозуміли, що це одне з місць паломництв релігійно залежних людей.
Як ми це зрозуміли? Ну, по-перше, туди не можна заходити в брюках
(жінкам, звісно). Зайти-то я зайшла, але настрій-таки зіпсували.
По-друге, там неможна фотографувати навіть на вулиці. Ми ж, звичайно
сфотографували, але наслухалися крику. По-третє, там багато непривітних
злих жінок. Запам’ятайте ці основні прикмети місць православного
паломництва. Ну, а насправді, там зберігається чудотворна ікона під
назвою «Аз есмь с вами и никтоже на вы». Такі справи. Ми вирішили зі
свої уставом в чужому монастир не затримуватися, тому швиденько поїхали
звідти. Ну а якщо Ви хочете побачити Георгіївський монастир, то ось Вам
корисні поради:
1. Зробіть набожний вигляд.
2. Вдягніть спідницю і хустку (чоловікам - необов'язково).
3. Фотографуйте з під поли.
І тоді Вам пощастить більше, ніж нам.
Ну що ж. Всі пам’ятки Козельця ми оглянули. Жалкую про те, що була
погана погода, і ми не змогли побачити краси тутешньої природи. В місти є
красива річка – Остер, на неї, до речі, дуже красивий вид с дзвіниці
відкривається. А ще недалеко від Козельця є село Лемеші, в якому є
Трьохсвятительська церква. Це батьківщина Розумовських (не церква –
село). Нажаль, через негоду у нас не було натхнення дивитися церкву в
той день Тому привід поїхати до чудового Козельця ще раз у нас є.
Львівські студенти вивчають англійську, спілкуючись з іноземцями Львівські студенти вивчають англійську, спілкуючись з іноземцями У Львові вже вп’яте розпочався проект Language School від міжнародної організації AIESEC у Львові. Language School – це проект, спрямований на студентів, які прагнуть покращити свій рівень володіння англійською мовою, і поспілкуватись з цікавими людьми з різних країн світу.
Директор «Луганскводы» знает, как снизить цены на воду
Тариф на воду для Луганской области может снизиться только, если государство будет возмещать затраты по «перебросу» воды. Об этом сегодня на пресс-конференции рассказал генеральный директор ООО «Лугансквода»
Вінницька міська рада планує створити тимчасове житло для безхатченків, повідомляє місцеве телебачення.
Помешкання для них виділять у колишній стоматологічній поліклініці в районі "Старе місто". У приміщенні є рентгенкабінет, а навпроти – лікарня. У закладі безпритульні матимуть змогу поїсти, помитись і переночувати.
Завершити організаційну роботу планують до кінця року.
Львівські студенти вивчають англійську, спілкуючись з іноземцями
