Ознайомитися з новинами міста Переяслав-Хмельницького. На сайті Ви знайдите багато корисної інформації про саме місто так і для себе. В основу сайта покладена інформація про місто Переяслав-Хмельницький та район
Новини Києва за сьогодні Наповнення та оновлення стрічки новин за сьогодні Пятница 17.05.2024. Розділ сайту як Новини України пропонує своїм читачам ознайомитися з
цікавими новинами України за сьогодні а зокрема міст обласного значення
та Автономної Республіки Крим. В розділі Новини України офіційні новини з
посиланням на сайти обласних та районних рад. Новини від офіційних
сайтів міської ради в якому Ви проживаєте. Інформаційний довідник
Переяслав-Хмельницького розширює свої можливості подання інформації для
читача і саме тому пропонує ознайомитися з останніми цікавими новинами
та провести свое дозвілля дізнаючись останніі новини Вашого міста а саме: за станом на 17.05.2024 Пятница Реклама:
Поделки своими руками для дома. Идеи декора мастер класс подарков фото Последние новости дом2 слухи дом 2 и сплетни за сегодня с дом 2, дом2новости слухи сегодня
Буськ – невелике місто, райцентр, розташований у 50 км від Львова.
Назва міста походить від річки, на якій місто розташоване – Західний
Буг.
Перша згадка про місто в «Повісті временних літ» датується 1097
роком. В 1411р. Буськ, як власність мазовецького князя Земовита, одним
із перших в Галичині отримав Магдебурзьке право.
У XV ст. у буську були засновані найдавніші в Україні об’єднання ремісників – цехи.
У 1539-1541 рр. тут була заснована перша в Україніпапірня, на папері
якої надруковано «Острозьку Біблію» (1581р.) Івана Федорова. Папірня
існувала до 1788 року.
У Буську народився Євгеній Петрушевич. Президент Західно-Української Народної Республіки.
Буськ наразі не є популярним туристичним центром, хоча передумови
для цього існують. Справа в тім, що у місті є декілька споруд, які є
по-своєму унікальними. Розповімо трошки про них.
Більш за все нас вразила дерев’яна церква Святого Онуфрія. Вразила
своєю простотою, вишуканістю та дуже вдалим місцем розташування. Як
свідчить охорона табличка, церква із дзвіницею була побудована у 1758
році. Хоча мені вона здалася набагато старішою. Розташована вона у
досить мальовничому місці: щоб побачити церкву, треба зайти на пагорб,
обсаджений деревами, а на пагорбі є заглиблення, у якому й стоїть
церква. Взимку дуже красиво. Поруч із церквою є одна цікава споруда
(крім дзвіниці): це капличка (1864), видовбана у товстенному стовбурі
тисячолітнього дуба. Оригінальна річ, не пройдіть позв.
Церква Онуфрія розташована у віддаленій від центру частині міста.
Спробую вас зорієнтувати, як її знайти: з центру міста (від костелу
Станіслава) йде вулиця Київська. Ось ви неї пішли-пішли-пішли, поки не
дійшли до повороту ліворуч на вулицю Хмельницького. От повертайте на неї
й йдіть хвилин 20, поки не дійдете до церкви. Її за деревами не дуже
добре видно, але орієнтуйтеся на церковну огорожу, за якою сходи ведуть
вгору до церкви.
Коли будете вертатися назад, і дійдете до місця, де ви звернули на
вул.. Хмельницького з вул. Київської, то йдіть не назад до центру, а
пройдіть далі по вул. Київській (яка раптом стає вулицею Шашкевича). Так
ви дійдете до іншої цікавої споруди міста – дерев’яної церкви
Параскеви. Побудована вона була у XVIII ст. (Інтернет каже, що у 1708
році). Біля церкви містилася плебанія, в якій мешкала родина президента
ЗУНР Євгена Петрушевича, батько якого, о. Омелян Петрушевич у свій час
був деканом цієї церкви. Нам здалося, що храм у досить непоганому стані,
хоча місцева жителька нам розповіла, що церква от-от впаде, тому служби
в ній проводяться тільки на свято Параскеви. Вкотре хочеться
побідкатися про те, що характерною рисою західноукраїнських містечок є
те, що у них зводяться помпезні дорогезні сучасні муровані храми, в той
час, як поруч гинуть справжні скарби.
З цього місця відкривається дуже красивий краєвид на річку Західний
Буг, за яким знаходиться старовинний єврейський цвинтар – кіркут.
Єврейська громада в Буську бере свій початок ще з XVI ст. Відомо, що за
переписом 1864 р. євреями були майже 35 % жителів.Євреї мешкали
переважно в центральній частині міста і мали у власності більшість
міських крамничок. Зараз євреїв у місті, звичайно, вже нема, але крім
кіркуту залишилася також будівля синагоги (XVII ст.), яка зараз виглядає
трошки дивно: з одного боку фасад відремонтований, що робить будівлю
схожою на сільський клуб, а з іншого боку, того, що більш красивий і
прикрашений ліпниною, будівля має ну зовсім неприглядний вигляд, тут
розвішені якісь лахи, фасад облуплений. Нічого дивного, це ж зараз житло
звичайних людей. Як це - жити в синагозі...
У місті є декілька мурованих культових споруд. Є у центрі сучасна
величезна церква Петра і Павла, а також церква Святого Миколая (1938),
але ми зупинимося більш докладно на костелі Святого Станіслава
(1768-1779). Грунт під нього був наданий привілеєм короля Станіслава
Августа Понятовського. Побудований він був за проектом видатного
архітектора Бернарда Меретина. Декілька разів храм горів, але завжди
відбудовувався, і дожив до наших днів. На жаль, у день нашого відвідання
Буську була сильна заметіль, тому фотки вийшли у нас мрячними і
нечіткими, особливо костелу. Обмежимося однією.
Ще у місті збереглася старовинна забудова центру. Небагато, але
залишилася. Трапляються цікаві взірці. А місцева ратуша, хоча й має
вигляд «під старовину» - зовсім нова (побудована у 1999 році). На її
місці колись стояв будинок повітового суду, де під час Другої світової
війни містилися катівні гестапо.
Окремо хочеться написати про споруду, яку, на жаль, важко побачити
пересічному громадянину. Це палац графа Бадені, побудований у 1810 році.
Сам Казимирі Бадені – намісник Галичини, придбав палац у 1876 році.
Зараз він закритий за сім’ю замками від сторонніх очей і охороняється
міліцією. Чому – невідомо. Адже ніяких робіт ми там не побачили. Нам все
ж таки вдалося потрапити у двір, і нам навіть дозволили зробити один
кадр палацу. Насправді, це не тільки палац, а, можна сказати, комплекс
(по боках прибудовані флігелі). В одній із кімнат палацу зберігся
старий паркет, викладений сімома кольорами. В іншій — ліплений герб
графської родини. Зараз стан комплексу дуже поганий. Що там буде –
невідомо, але сподіваємось, що туристичний об’єкт (принаймні інформація є
про те, що тут планується розмістити філію Львівської картинної
галереї, і що після відновлення палацу Буськ увійде до маршруту «Золота
підкова Львівщини»).
Ось і закінчилася наша невеличка подорож старовинним Бужеськом.
Місто дійсно заслуговує на більше як туристичний об’єкт. Були б гарні
господарі в нашій країні. Залишається тільки сподіватися…
Історія Буська
Місто
Буськ згадується у найстарішому літописі «Повісті временних літ» 1097
роком, яке засвідчує, що місто вже тоді було добре укріпленим.
Ґрунтовніший матеріал про вік Буська дають археологічні знахідки , які
виявили на його терені три городища. Знахідки, знайдені на території
Буська датуються VIII-IX століттями.
Виявлені сліди городища відносяться до часу правління слов’янського
вождя Божа, чиє ім’я коренем співпадає з племінною назвою бужан. Це
наводить на думку, якої дотримуються багато дослідників, що Буськ як
місто (городище) існував уже принаймні у VIII столітті і був центром
згадуваного в літописах племінного союзу бужан, що жили на берегах річки
Західний Буг і склали основу першого державного об’єднання на теренах
України. Звідси, ймовірно, й походить назва міста Буська (старовинно
Бужськ) – від назви річки Буг.
З "Повісті временних літ” відомо, що князь Давид Ігорович,
позбавлений володимирського столу, перебрався до Буська і зробив його
своєю столицею. З того часу і майже до кінця XII ст. місто перебувало в
руках різних володарів, було то центром удільного Буського князівства,
то разом з прилеглою до нього територією включалося до складу інших
князівств, у т.ч. Київського.
На початку XIII ст., як видно із записів "Галицько-Волинського
літопису”, Буськ належав до Галицького, потім Галицько-Волинського
князівства. Що сталося з Буськом під час татаро-монгольської навали в
літописних джерелах не згадується, але можна припустити, що місто було
вщент зруйноване, бо згадка про нього в історичних документах загубилась
більш, ніж на століття.
На початку XV ст. Буськ став важливим торговим і ремісничим центром
Польщі. В 1411 році, будучи власністю мазовецького князя Земовита, місто
дістало Магдебурзьке право, що сприяло його інтенсивному розвитку.
Невід’ємним атрибутом міського самоуправління став герб міста. На
гербі зображено бузька (лелеку) в його натуральних кольорах, який стоїть
на одній нозі (друга піднята). Зображення бузька (лелеки) на гербі не є
випадковим. В передмістях Буська, розташованого в болотистій місцевості
з великою кількістю річок, цей птах був найбільш поширеним і тому став
символом міста.
Протягом XV-XVII ст. місто ставало здобиччю татарських грабіжницьких
походів, але завжди після руйнації воно швидко відроджувалося. Цьому
немало сприяло вигідне географічне розташування. Через Буг, а далі
Віслу, Буськ мав вихід аж на Балтійське узбережжя. Велася жвава
торгівля, розвивалося виробництво у місті . В XVI ст. у місті були 4
водяних млини. При одному з них діяла сукновальня. З буським млинарством
пов’язана поява в 1539-41 рр. першої в сучасних межах України папірні.
На папері, виробленому в Буську, у 1581 році був надрукований шедевр
українського книгодрукування – Острозька Біблія Івана Федорова. Діяла ця
папірня до 1788 року.
Історичні документи фіксують наявність в місті найдавніших в Україні
професійних об’єднань ремісників – цехів. В 1476 році діяв цех
різників, ткачів. Пізніше засновані кушнірський, кравецький цехи. У 1578
році – цех пивоварів (шість майстрів). Були малярі, золотарі.
На початку XVII ст. Буськ був одним з найбільших міст тодішнього
Руського воєводства. Велика кількість річок, ровів, перекопів,
болотистих низин ускладнювали сполучення між окремими частинами міста і
водночас надавали неповторний облік Буську. Через водяні перепони
перекинуто було багато мостів, за кількістю яких – понад 50 – Буськ не
мав рівних собі в цілій Галичині, тому ще з давніх часів називали
"Галицькою Венецією”.
1722 року Буськ опинився під владою Австрії, під якою перебував аж
до 1918 року. З кінця XVIII cт. Він переходить в розряд другорядних
провінційних містечок. Із-за історичних і економічних процесів Буськ
опинився на узбіччі індустріального розвитку, тому не піднявся до рівня
не тільки великих, а й середніх міст.
З Буськом пов’язаний ряд історичних подій та імен визначних
громадсько-політичних та культурних діячів України. Під час визвольної
війни під проводом Б. Хмельницького козацько-селянські війська
заволоділи містом перед битвою під Берестечком (1651 р.). тут народилися
Президент Західно-Української Народної Республіки Євген Петрушевич
(1863-1940), видатний український філолог, етнограф і мистецтвознавець
Іларіон Свєнціцький (1863-1956). На Буській землі жив і творив
зачинатель нової української літератури в Західній Україні, видатний
поет Маркіян Шашкевич (1811-1843). Тут збирав фольклорні матеріали його
соратник з членів гуртка "Руська трійця”, письменник і фольклорист Іван
Вагилевич (1811-1865).
В Буську в 30-х роках XX-го століття проводив свої
історико-археологічні пошуки великий шанувальник української старовини,
дослідник княжих городів Лев Чачковський.
В місті над Бугом розпочався творчий шлях заслужених артистів
України, лауреатів державної премії ім. Тараса Шевченка сестер Байко.
На сьогодні в місті Буську збереглося ряд історичних пам’ятників
архітектури та культури державного значення. Серед них пам’ятки
дерев’яного зодчества XVII ст.: церкви св. Онуфрія та Св. Параскеви,
палац графа Бадені, збудований у XIX cт., парк-пам’ятка садово-паркового
будівництва XIX ст., історична забудова пл. Ринок.
Мэр Донецка связывает с выборами желание общественников возбудить против него уголовное дело Мэр Донецка связывает с выборами желание общественников возбудить против него уголовное дело Донецкий городской голова Александр Лукьянченко отказался комментировать митинг с требованиями возбудить против него уголовное дело, который сегодня прошел возле здания прокуратуры Донецкой области.
На лестнице в харьковской многоэтажке нашли младенца (ФОТО)
Правоохранители разыскивают женщину, которая бросила младенца на лестнице в харьковской многоэтажке
Как сообщает корреспондент «Харьков. Комментарии» по информации пресс-службы Главного управления МВДУ в Харьковской области, младенца нашли на третьем этаже второго подъезда по улице Киргизской, 9-Б.
По данным правоохранителей, женщина оставила ребенка 23-го февраля в период с 05.00 до 06.30
У Вінницькій області жінка вбила поліном колишнього чоловіка
В одному з сіл Літинського району жінка прийшла до свого колишнього співмешканця, щоб забрати тумбочку. Посварилися. Взяла поліно і стукнула ним господаря по голові. Чоловік помер.
26-річна жінка прийшла до свого колишнього 46-річного чоловіка з новим співмешканцем, щоб забрати тумбочку. Між чоловіками розгорілась сварка, яка переросла у бійку. Жінка схопила дерев'яне поліно і вдарила ним господаря по голові.
Мэр Донецка связывает с выборами желание общественников возбудить против него уголовное дело
На лестнице в харьковской многоэтажке нашли младенца (ФОТО) 