Переяславка Людмила Кравченко, 30 років, що проживає в мікрорайоні Борисівка, виготовляє ляльки з пластику, розмальовує їх і моделює для них одяг. Такі іграшки використовують як інтер’єрні прикраси, їх колекціонують, а ще лялька ручної роботи – особливий подарунок. У гостях у лялькарки побував журналіст «Вісника». На поличці в кухні виставлені ляльки майстрині, їх сім. Як зазначає Люда, це лише невелика частина її виробів. За два роки захоплення вона створила більше сотні іграшок, частину з них роздарувала друзям. Ляльок ніяк не називаю. Не ставлюся до них фанатично, не звикаю, навіть якщо вони мені дуже подобаються. Тому з легкістю їх роздаровую, частину виробів віддаю під реалізацію. Хоча улюблена лялька все-таки є, зберігаю її вдома, – приносить іграшкового чоловічка  чудернацького вигляду. Кожна лялька має неповторне обличчя, зачіску, вбрана у яскравий костюм, що його майстриня шиє та оздоблює.

– Мої знайомі вже знають. Вони клаптики тканини не викидають, а мені приносять: «Це тобі на ляльки». Але все одно багато матеріалу доводиться купувати, – зазначає Люда.

Першою авторською роботою майстрині була лялька Баби-Яги. При цьому Люда зазначає, що не асоціює таку іграшку з негативом, сприймає її як одного з казкових персонажів серед багатьох інших. Та й усі свої вироби лялькарка створює тільки з позитивними думками. Якщо немає настрою, стверджує, і робота не клеїться.

– Я побачила в магазині ляльку. Мені страшенно захотілося такої, але вона дорого коштувала. Тож купила полімерну глину (раніше ляльки робила з неї) і сама зліпила. Потім виготовила ще кілька виробів і покинула цю справу. А коли народила сина, треба ж було чимось займатися в декретній відпустці. Сидиш вдома, нудьгуєш. Знову почала виготовляти ляльки. Щоправда, використовую вже спеціальний пластик, а не глину.

Властивості пластику дозволяють виготовляти дрібні деталі обличчя, пальці рук та ніг, пояснює майстриня. Крім того, він буває і тілесного відтінку, тож його не потрібно фарбувати. Такий матеріал можна придбати в місцевому магазині «Тарасик». Шматочок, якого вистачає на одну-дві ляльки, коштує тут 22 грн.

– Виліплені деталі запікаються у духовці. Потім розмальовую обличчя, використовуючи акрилові фарби. Це дуже тривала і делікатна робота, треба з першого разу зробити чіткі лінії, бо змивати фарбу не можна. Тож намагаюся працювати зранку, при денному світлі. Усамітнююся, щоб ніхто не турбував.

Основа тулубу ляльок – каркас із дроту, обмотаний лейкопластирем. До нього кріпляться голова, руки та ноги. Волосся лялькам раніше виготовляла з ниток, зараз використовую стрічку, попередньо розпустивши її. Можна брати штучне волосся.

Як зазначає Люда, на виготовлення однієї ляльки може піти день, іноді – два.

– Коли є домашні справи, приділити творчості цілий день не можу. Працюю тоді, коли їсти наварено, порядок у будинку. Влітку багато роботи на городі, теж обмаль часу на вироби. Я не обмежую потреби сім’ї за рахунок свого захоплення, тож чоловік Віктор до нього ставиться позитивно.

Запитую, як приходить ідея нового виробу.

– Буває, щось присниться, по телевізору побачу чи просто ходжу і якась ідея з’явилася. Я буваю така розсіяна, моя мама каже: «Це тому, що ти постійно думаєш про свої ляльки». Воно, розумієте, може, й правду кажуть, що коли людина робить щось своїми руками, відбувається якась магія. Я не настільки в це вірю, чесно. Але коли починаю робити ляльку, воно в мене саме собою виходить. Відразу я не можу запланувати, яким буде виріб.

Якщо ліпленню і малюванню Людмила вчилася самостійно, то шиття одягу – її професійна справа. Училася в Києві на модельєра-конструктора та якийсь час працювала кравцем.

– У дитинстві всі знали, що буду модельєром. Малою їздила в село до баби. Вона гарно шила, тож мені, мабуть, це від неї передалося. Коли вона щось шила, дозволяла мені брати голку й виготовляти одяг для ляльок. Мені це так подобалось. Вдома через мою любов до шиття частенько сварки були. Я із шафи діставала мамин одяг, різала і шила вбрання лялькам. Одного разу пакет нових шкарпеток перерізала – робила одяг для пупсиків. А як старшою була, мамині речі перешивала на себе.

Сьогодні Люда шиє вбрання собі, подругам. Дуже любить створювати новорічні костюми для дітей.

– Не люблю повсякденний одяг шити, це нецікаво. Якщо виготовляти, то щось яскраве, оригінальне. Можу по телевізору сукню побачити й пошити. Я погано цифри, дати запам’ятовую. А що стосується одягу, якщо мені щось сподобалося, запам’ятовую до найменших деталей.

Ще одним захопленням Людмили є художнє ліплення сатенгіпсом. Наприклад, у дитячій кімнаті свого будинку вона виліпила героїв мультика – Шрека і Віслюка. Робила на замовлення персонажів мультфільму «Тачки», арку у вигляді жирафи, бджілок та квіти.

Ляльки майстрині можна придбати в «Критому ринку», а ще замовити за телефоном 093-717-44-46.

Юлія Строчинська

Фото автора