– У нашому сільському магазині навіть спеціальні мікронні ваги поставили – бісер наважувати. Коли школярі та й дорослі почали активно займатися бісероплетінням, вишивкою ікон, то в магазин стали завозити намистинки різних кольорів, – розповідає Ольга Онопрієнко, завідувачка горбанівським будинком культури. В одній з кімнат цього закладу вона обладнала виставку творчих робіт своїх земляків. Передусім привертають увагу величезні білі лебеді, виконані в техніці оригамі з паперу. Різними кольорами сяють букетики та деревця з бісеру, органічним тлом цим дивотворам слугують вишивані рушники та серветки.

Основна частина – роботи школярів. Лідія Крицька, вчителька початкових класів, майже три роки тому організувала гурток «Бісерне диво».

– Спочатку таке мистецтв вподобала я сама, вишила бісером дві ікони, картину, – розповідає Лідія Анатоліївна, 44 роки. – Потім з дітками на трудовому навчанні, після уроків почали виготовляти бісерні квіти, і директор школи запропонував організувати гурток. Школярі з захопленням взялися до нової справи. Часто працюємо колективно: діти нанизують бісер, роблять окремі елементи, а я потім компоную готовий виріб. Справді, я попросила власників магазину, щоб привозили й бісер, бо їздити за ним до міста далеко. Крім бісеру, діти працюють і з вишивкою, недавно навчилися з паперу робити оригамі. У класі створили навіть ціле озеро з лебедями. А на виставці то були  роботи Юлії Гайко з 4 класу. Вона талановита дівчинка. Сама придумала і зробила якраз отаких великих лебедів. Каже мені: Я й баб ушку навчила вишивати, тепер вона мені іконку бісером шиє!». 

 До того ж, наприклад, нанизувати намистинки і робити з них квіточки та листочки, з завзяттям спочатку бралися не тільки дівчатка. Та хлопці, коли тепліє, біжать грати у футбол. Так що постійно у гуртку займається зараз 15 дітей, переважно молодших та середніх класів. З них лишилося тільки двоє хлопчиків: четвертокласник Сергійко Кузьменко вишивкою захопився, а Саша Загребельний із 6 класу – бісероплетінням.

На виставці Сашині мімози і лілії насправді не менш красиві й витончені, ніж у його однокласниць. Інтерес до такого виду мистецтва згодом розповсюдився і на дорослих.  Учителька каже, що якийсь час гурток відвідувала Ліля Тесленко, а потім цим мистецтвом захопилася її мама. Загалом у селі багато жінок зараз цікавляться не тільки традиційними техніками рукоділля, а й новими. Лідія Крицька каже, що за 25 років, відколи вона живе і працює в Горбанях, уперше помітила такий інтерес місцевих людей до творчості, зокрема, до вишивки ікон бісером.

На виставці окремий столик зайняли прикраси з бісеру. Це не просто сувеніри, а намиста, браслети, підвіски – цілком практичні речі.

– Ось точно в такому намисті я дівувала, – літня жінка з ціпком, що зайшла подивитися, вказує  на разки червоного намиста. Його теж виготовив Саша.  Поряд лежать різнобарвні кольє та намиста, які зробила Любов Тесленко. Вона працює бухгалтером у сільській раді, а до того перебувала у декретній відпустці. Тоді й зайнялася творчістю.  

– Як є бажання та інтерес, то можна завжди знайти час для такого рукоділля. Я купила книги, журнали зі зразками і сама навчилася плести кольє, – каже жінка. 

– Наші артистки, учасниці художньої самодіяльності, тепер усі в таких гарних прикрасах виступають. Свої майстри нам намиста виготовляють!  – задоволено уточнює Ольга Онопрієнко.