Перший день фестивалю народних талантів «Мистецькі береги Переяславщини», що почався 21 січня, справив сильне враження і став багатообіцяючим. Як зауважила, відкриваючи фестиваль, Заслужений працівник культури України, начальник відділу культури  РДА  Тетяна Палатна,  нинішнього сезону свою творчість презентують 36 клубних колективів. У деяких селах організовані навіть по два самодіяльні ансамблі. Частина з них цього року уперше братиме участь у фестивальній програмі. Минулої суботи виступило п’ять колективів. Концерт тривав три години.

«Золота осінь» Гланишева

Попри очікування «штатних» глядачів, творчість цього села в день відкриття фестивалю презентував не давно знаний народний аматорський ансамбль «Чорнобривці», а зовсім молодий колектив.

«Золота осінь» – так називається вокальний ансамбль, який організувався майже рік тому. Його учасниці – шестеро жіночок, яким «лише за шістдесят». Бажання виступати на сцені в них настільки сильне, що цим запалили навіть спонсорів.

Оголошуючи колектив, ведуча зазначила, що він діє завдяки фінансовій підтримці керівника місцевого господарства «Стейкагро» Івана Забари. Окрім іншого, він оплачує і роботу музиканта. За місяць до виступу із «Золотою осінню» почав працювати Леонід Мартиненко, який є музичним керівником відразу в кількох будинках культури. В тому числі й ансамблю «Дем’янчанка», який, знову ж таки, діє завдяки фінансовій підтримці іншого мецената – керівника ФГ «Альта» Василя Григоренка.

У своєму репертуарі «Золота осінь» має давно і широко відомі народні пісні. І хоча їх виконання поки що не зовсім досконале, але глядачі підтримали артистів та із залу підспівували за ними «А я піду в ліс по дрова», «Зійшов місяць за горою» та інші. А пісню про бригадира колгоспу (очевидно, ретро-спомин про молодість учасниць) зал вітав оваціями. Гумористку Тетяну Авраменко глядачі зустрічали й проводжали як свою улюбленицю. Виступ свого колективу Тетяна Авраменко замовила записати на відео, а подарованих квітів більше, ніж в учасниць «Золотої осені», видалося, ні в кого іншого з аматорів сцени цього дня не було.

Виповзьких «Берегинь» похвалили професіонали

– Який хороший колектив! Як чистенько співають, молодці! – захоплено коментував виконання жіночого ансамблю «Берегиня» Виповзького БК Микола Козачук, викладач музичної школи і керівник народного аматорського хорового колективу «Дніпрові хвилі». Такі оцінки професійних музикантів дорого вартують.

 Високо оцінили виконавську майстерність і члени оргкомітету фестивалю. Відзначили інтелігентну манеру ведучої, злагоджену мелодику молодих голосів, динамічні відтінки в звучанні, які не зривалися на найвищих нотах, ризикуючи перейти в банальну крикливість. Колектив продемонстрував надскладну для самодіяльних виконавців техніку модуляції – переходу в іншу тональність. Це все є ознаками професійної роботи насамперед музичного керівника ансамблю Василя Заболотного, який з ним працює, завдячуючи меценату Олександру Яремі.

З поваги до глядача виповзькі аматори привезли цього разу новий репертуар: ліричні пісні, сучасні, частина з яких прозвучала в естрадному виконанні. Об’ємно-оксамитовий тембр голосу Оксани Лютич з естрадною піснею «Я у тебе одна», жартівливі переспіви сімейного дуету Галини та Василя Заболотних, глибоко народне звучання української балади в супроводі бандури від Людмили Білоус, артистичний і емоційний гумор від Миколи Черненького – це ще не всі родзинки виступу аматорів. «Берегиню» приємно було і слухати, і дивитися – учасники частково навіть змінили костюми, що є досить рідкісною практикою в подібних програмах.

«Надія» Ташані – автентичний квартет

Справжнім відкриттям талантів села Ташань, яке вперше за останні роки представило на фестивалі свій колектив, став квартет «Надія». Назву, схоже, придумали на ходу, бо не зовсім пасує стилістиці виконання і репертуару чотирьох милих сивочолих бабусь. У стародавніх сорочках та червоних передниках вони дуже нагадали помоклівський ансамбль «Надвечір’я». І дякувати Богу, що й ташанські співухи вийшли на публіку! Вони справили справжній фурор. Чотири пісні підряд та ще одну на біс «Старость не радость» літні жіночки виконали на одному подиху! Баз кашляння і зривів, як це трапляється з людьми їхнього віку. Голоси звучали навдивовижу молодо. А в тому, що співають вони разом, може, кілька десятків років, хто б і сумнівався. Зіспівані в триголосся партії пройшли своє випробування, вочевидь, не на одному сільському весіллі, шліфувалися роками і життям. Пісні-балади «до виводу» хоч і звучали, як кажуть, на одну манеру, в стилі міського романсу, викликали в глядачів не тільки овації, а й сльози розчулення.

Горбані співали на «біс»

Окрім ташанських співух лише солістці горбанівського ансамблю Паші Циганок вдалося зірвати публіку на овацію і настійливі вигуки «на біс». Її академічне виконання пісні «Осіннє золото» заслуговує високої оцінки та нагоди пишатися – є і в нашій сільській глибинці свої оперні співачки! Художній керівник і акомпаніатор ансамблю горбанівських молодичок Катерина Попова вибрала вдалу тактику – глядачів взяли не стільки силою голосу, скільки душевністю виконання, варіантами виступів – соло, дует чи тріо, різноплановим репертуаром. Горбанівські аматори порадували чи не найбільшою кількістю нових пісень, які відразу полюбилися слухачам – ті підспівували з місць. Як символ майбутнього культурного життя цього села стали виступи юних виконавців Іри Циганок та Саші Загребельного, а гуморист Андрійко Гальчич, тексти для якого написала мама, був наймолодшим артистом цього дня.

Голосиста «Дем’янчанка»

Одним із порівняно молодих аматорських колективів можна назвати й жіночий ансамбль «Дем’янчанка», що закривав своїм виступом перший фестивальний день і, за оцінкою глядачів, був найголосистішим колективом. Потужне й сильне голосове звучання – схоже, улюблена манера в роботі музкерівника Леоніда Мартиненка. У цьому помітна схожість колективів, з якими він працює. Вільно розлоге, просторове посилання вокалу відразу заполонило зал, шумові ефекти бубона додали ще більшої насиченості – і публіка аж загула від задоволення. Таки люблять наші люди голосисту й запальну українську пісню!

Новинок у репертуарі «Дем’янчанки» поки що не з’явилося, слухачі напам’ять вже знають «Чебреці», «Село у долині», «Рідня моя» й інші пісні, які заспівали артистки, але тим більше було єднання з публікою. А ось нова і дуже гарна велична композиція «Вклонімося піснею тобі, Україно» буде доречною на багатьох інших урочистостях. Ця кодова пісня додала значимості всьому виступу цього колективу.

Валентина БАТРАК