Ознайомитися з новинами міста Переяслав-Хмельницького. На сайті Ви знайдите багато корисної інформації про саме місто так і для себе. В основу сайта покладена інформація про місто Переяслав-Хмельницький та район
Новини Києва за сьогодні Наповнення та оновлення стрічки новин за сьогодні Среда 22.05.2024. Розділ сайту як Новини України пропонує своїм читачам ознайомитися з
цікавими новинами України за сьогодні а зокрема міст обласного значення
та Автономної Республіки Крим. В розділі Новини України офіційні новини з
посиланням на сайти обласних та районних рад. Новини від офіційних
сайтів міської ради в якому Ви проживаєте. Інформаційний довідник
Переяслав-Хмельницького розширює свої можливості подання інформації для
читача і саме тому пропонує ознайомитися з останніми цікавими новинами
та провести свое дозвілля дізнаючись останніі новини Вашого міста а саме: за станом на 22.05.2024 Среда Реклама:
Поделки своими руками для дома. Идеи декора мастер класс подарков фото Последние новости дом2 слухи дом 2 и сплетни за сегодня с дом 2, дом2новости слухи сегодня
Лаврів
– це маленьке село, яке знаходиться у Старосамбірському районі недалеко
від райцентру. Село розташоване трошки в стороні від головних доріг,
тому маршрутки туди ходять не так вже і часто. Хоча вони є. Зі Старого Самбора, Самбора, Дрогобича. Головне, знати розклад, щоб встигнути до відправлення.
Відоме це село завдяки тому, що тут знаходиться Онуфріївський
монастир, який належить до чину василіян. Протягом століть монастир був
одним з більш визначних осередків духовного, культурного, освітнього
життя Галичини. Тут існувала духовна семінарія, а також одна з
найбільших у Західній Україні бібліотек, була сформована власна школа
хорового співу. Монастир постійно приваблював відомих людей, які тут
працювали, а також був відомим осередком популярних прощ і відпуст.
Основною спорудою монастиря є церква Святого Онуфрія, яка була
побудована (за археологічними даними) ще у ХІІІ ст. Пізніше церква
декілька разів перебудовувалася, що не заважає їй і до цього часу
справляти враження справжньої середньовічної будівлі. Ймовірно, що у цій
церкві був похований князь Лев Галицький.
На стінах храму збереглися фрагменти фресок XVІ століття.
Також збереглося ще декілька споруд монастиря: це дзвіниця, будинок Головної окружної школи, а також монастирські келії.
У 2008 році монастир відсвяткував своє 800-річчя. Хочеться вірити,
що в найближчому майбутньому святиню буде відроджено у повній красі і
сили, і Лаврівський монастир відновить свою славу духовного центру тепер
вже усієї України.
Історія монастиря у Лаврові
Церква
св. Онуфрія, яку, очевидно, збудував галицький князь Лев Данилович
(великий вшановувач цього Святого), була одною з перших триконхових
церков України, орієнтованих на візантійсько-атонські зразки. За
гіпотезою, в храмі зберігалися мощі св. Онуфрія. Церква характерна
центричністю споруди, хрестоподібним планом та розміщенням куполу на
точці "золотого перетину". В різні часи поєднувала ознаки таких стилів:
романського, ґотики, ренесансу, бароко, класицизму. Вівтарна частина у
формі трилисту (триконху) та простір під куполом датуються археологами
XIII ст. Планування та техніка зведення храму вказують на майстрів
візантійської школи за участю українських.
У ХІV-ХV ст. добудували бабинець, стіни якого згодом розписали
фресками. В 1675-1705 рр. спорудили бічні крила, притвор, центральний
купол, а також п'ять інших бань. Стилістично храм увібрав ознаки бароко,
композиційно - тип українських п'ятикамерних храмів XVII ст. У
1860-1867 рр. усі бані (крім центральної) зняли - їх замінив звичайний
дах.
Під час перебудови 1910-1914 рр. було знищено багато цінних
стилістичних ознак княжої доби та декоративних елементів XVII ст.
Натомість з'явилося псевдороманське оздоблення, яке дисонує з
архітектурною цілісністю споруди.
У
той час відомий мистець Модест Сосенко віднайшов фрески середини XVI
ст. під живописом 1872 р. маляра Яблонського. Для України це унікальна
знахідка, оскільки розписи майстрів цього періоду поза Лавровом
знаходяться у Польщі (Люблін, Краків, Сандомир, Посада Риботицька), а
для нашої країни в цей час був характерним іконопис.
Фрески збереглися лише на трьох стінах бабинця (хоча за матеріалами
археологічного дослідження були і в центральній частині храму). Вони
розміщені 3-ма поясами - реґістрами - на північних і південних стінах, у
дуже малих фраґментах - на західній стіні. Нижній ярус "Акафіст
Богородиці" є історично цінним в українському мистецтві. Другий реґістр
розпису - ланцюг медальйонів, на яких зображено Святих зі згортками в
руках. Третій (найвищий) відтворює події Вселенських соборів, з якого
збереглись лише два фраґменти.
Над фресками працювало щонайменше п'ять майстрів. Серед них були
українці - митці провідної в той час на західноукраїнських землях
Перемишльської школи українського релігійного малярства. Лаврівські
фрески мають цілий ряд аналогій серед збережених у реґіоні пам'яток
тогочасного іконопису. Унікальність лаврівського живопису полягає в
тому, що він - один з найдавніших.
На території монастиря у 1983-1986 рр. проводилися археологічні
дослідження Карпатською архітектурно-археологічною експедицією (КААЕ)
під керівництвом Михайла Рожка. В храмі виявили поховання як
давньоруського періоду, так і пізніших часів (крипти), а також велику
кількість кераміки XIII ст.
У
підземеллях Онуфріївської церкви знаходиться некрополь, відомий
упродовж багатовікового існування Лаврівського монастиря. Його корені
сягають ще давньоруських часів, коли тут перед будівництвом
Онуфріївської церкви знаходився цвинтар. У вівтарній частині храму було
знайдено нішу - аркасолію, в якій у давні часи могли зберігатися останки
князя Лева. Після прибудови бічних крил у другій половині XVII ст.
виникають крипти: Винницьких - у південному крилі, а також дві в центрі
храму - південна і північна, частину якої використовували ще в княжі
часи. В них ховали відомих духовних та світських осіб, зокрема у XVII
ст. - Київського православного митрополита Антонія Винницького,
Перемишльських греко-католицьких єпископів Інокентія та Юрія Винницьких,
молдовських господарів - Константина Басараба та Степана Петричайка. У
1860 р. з наказу державної влади під час перебудови храму більшість
останків було перенесено на цвинтар (гора св. Івана).
У підземеллях церкви також зберігаються останки людей, імена яких нам невідомі.
Існують перекази про підземне сполучення храму з церквою св. Івана на горі та Спаським монастирем.
Леґенда пов'язує виникнення церкви св. Івана на горі з Чортовим, або
Спаським каменем, який знаходиться на горі в с. Спас (7 км від Лаврова)
і є важливим об'єктом туризму. Церква св. Івана спочатку була дерев'яна
і вперше згадується в 1760 р. Згодом, у 1804-1814 рр., її замінили
новою цегляною спорудою, а в 1950-х рр. знищили "активісти". Поруч з
руїнами церкви є кладовище, на якому поховано багато ченців та видатних
духовних осіб. На цій території у давньоруський час знаходилось оборонне
городище.
Лаврівський монастир був відомим центром освіти. З 1693 р. тут
знаходився новіціят, що згодом переріс у семінарію. Славною була Головна
окружна школа, яку заснували у 1788 р. Навчання в ній було безплатне. З
1837 р. до школи приймали лише обдарованих дітей. Директор Мар'ян
Максимович залучав до викладання фахівців з дипломами вищих
богословських та педагогічних закладів, заснував конвікт для багатих, за
кошт яких вчив бідних. У 20-30-х рр. XX ст. у монастирі містився
Василіянський ліцей, який продовжив кращі традиції Головної окружної
школи.
В
архіві Лаврівського монастиря зберігались пергаментні листки XII—XIII
ст., грамоти князя Лева, польських королів ХV-ХVIvст., розкішні
рукописи, писані золотом; стародруки, рідкісні видання, грамоти
гетьманів, владик та молдовських господарів (XVI ст.), книги П. Могили,
Л. Барановича з дарчим записом монастиреві. В Лаврові постали в XVII ст.
два нотні ірмолої, один з яких належить перу Йосипа Крейницького,
другий - невідомих авторів. Ці рукописи є цінними пам'ятками як
рукописної книги, так і духовної української музики. Вони свідчать про
те, що в Лаврові у XVII ст. була сформована школа хорового співу,
композиції, укладання, редагування та переписування нотних книг.
Лаврівська бібліотека була однією з найбільших у Західній Україні в XIX
ст. Монастир передплачував майже всі існуючі видання Австро-Угорщини. На
початку XX ст. при монастирі був створений церковний музей, який з
роками придбав прекрасну колекцію стародавніх ікон ХV-ХVIII століть (у
тому числі Білинську чудотворну ікону).
Лаврівський монастир був місцем прощ та численних відпустів - на
свята св. Онуфрія, Благовіщення, Вознесіння, Різдва Івана Христителя,
Чесного Хреста. У 1932 р. Лаврів - осередок Апостольства молитви та
культу Христового Серця.
З метою дослідження історії, культури, архітектури, живопису та
архіву Лаврів відвідували відомі діячі України: І. Нечуй-Левицький, Я.
Головацький, І. Франко, М. Грушевський, І. Крип'якевич, О. Барвінський,
В. Щурат, О. Духнович, А. Шептицький. З Лаврова походить відомий
іконописець, художник-абстракціоніст Карло Звіринський.
Кінець зими порадував тернополян «модним» дійством. Двадцять п’ятого лютого у нас відбулися Тернопільські дні моди «Атріумfashiondays».
Подіумом Українського дому "Перемога” дефілювали моделі у 20-х колекціях одягу від дизайнерів-початківців, а також від професіоналів.
Спеціальним гостем показу був дизайнер, мистецтвознавець Мирослав Мельник (м. Київ). До уваги глядачів були представлені колекції тернопільських професійних дизайнерів, зокрема Оксани Бачинської, Марії Діденко та Наталії Стефанчук. Глядачі також мали змогу спостерігати Fashion show від творців високої моди зі Львова та Хмельницька.
Олег Скрипка відвідав Хмельниччину. На прес-конференції, присвяченій проведенню Всеукраїнського проекту "Параду вишиванок-2012" та Всеукраїнського фестивалю писанок лідер гурту "ВВ" і голова художньої ради проекту Олег Скрипка сказав, що оскільки зустріч з хмельничанами відбулася в перший день весни, то й гімном міста повинна бути пісня "Весна". В заході також взяли участь голова оргкомітету Всеукраїнського проекту "Парад вишиванок – 2012" Ігор Добруцький, керуюча справами виконавчого комітету Хмельницької міської ради Людмила Черевченко та заступник міського голови Григорій Давиденко.
С сегодняшнего дня мэр Запорожья Александр Син приобщился к православным верующим и сел на пост. Как рассказал городской голова сегодня, 27 февраля, на традиционной пресс-конференции, сесть на пост его заставила супруга.
"Пока пощусь, но если честно, нет желания поститься... Но моя жена настаивает на том, чтобы мы постились вместе, и я буду есть все то, что она приготовит", - рассказал городской голова Александр Син.
