KinoGo-pro.ru - Смотреть бесплатно фильмы в качестве hd 720. Новинки кино 2016, 2017.
Фильмы 2017 на KinoGo-pro.ru - Фильмы 2017 на KinoGo-pro.ru - Смотреть бесплатно фильмы в качестве hd 720.Премьеры в кино 2017, 2016.
Русские сериалы 2017 на KinoGo-Pro.ru - Смотреть бесплатно сериалы в качестве hd 720. Телесериал 2016, 2017.
Боевики Комедии Ужасы Новые фильмы 2018
Категорія
|
Дуже Вам вдячний за відповіді.
|
|
Головна » 2012 » Февраль » 01
 Лаврів
Лаврів
– це маленьке село, яке знаходиться у Старосамбірському районі недалеко
від райцентру. Село розташоване трошки в стороні від головних доріг,
тому маршрутки туди ходять не так вже і часто. Хоча вони є. Зі Старого Самбора, Самбора, Дрогобича. Головне, знати розклад, щоб встигнути до відправлення.
Відоме це село завдяки тому, що тут знаходиться Онуфріївський
монастир, який належить до чину василіян. Протягом століть монастир був
одним з більш визначних осередків духовного, культурного, освітнього
життя Галичини. Тут існувала духовна семінарія, а також од
...
Читать дальше »
|
Куликів
Невеличке містечко Куликів (вперше згадується у 1399 р.) розташоване між неподалік Львова по дорозі на Жовкву
(або ж навпаки). Отже якщо ви будете їхати цим шляхом, не пошкодуйте на
зупинку п’ять хвилин часу, аби помилуватися дуже цікавою пам’яткою.
Мається на увазі костел святого Миколая, який був побудований 1538
році на місці дерев’яного. Декілька років тому храм стояв
нереставрований, але зараз його оригінальний готичний фасад
поштукатурено, завдяки чому він набув якогось дуже моно тонного та моно літного вигляду. Легенда ( а як же без неї? ) наголошує, що підземні ходи від костелу ведуть до домініканського монастиря у Жовкві.
Ще у Куликові є церкви Святого Дмитра та Успіння, 1901 року побудови.
...
Читать дальше »
|
 Крехів
Крехівський
монастир – одна з найбільш відомих та популярних святинь
греко-католицької церкви. Знаходиться він у Жовківському районі Львівської області. Загалом-то це недалеко від Львова,
але, справа в тім, що автобус ходить туди чотири рази на день (з а/с №5
Львова на вул. Хмельницького) за дуже незручним розкладом. Тому, коли
їдете до монастиря, треба його або швидко оглядати, щоб встигнути на ту ж
маршрутку до Львова, на якій приїхали, або залишитися тут на дуже
довго, щоб поїхати на наступній. На жаль, мені довелося вибрати перший
варіант (через брак часу), оглянути все за сорок хвилин, і пропустити
при цьому багато цікавого. (І чергового разу довелося позаздр
...
Читать дальше »
|
 Комарно
Назва міста Комарного походить, мабуть, від великої кількості комарів.
Але ми побували тут взимку, і комарів, звичайно, не побачили. Проте
побачили надзвичайно цікаві пам’ятки архітектури, про які зараз і
розповімо.
Найцікавіша споруда міста – це, безперечно, костел Різдва
Богородиці. Побудований він був у 1656 році. Будівничим і можливим
автором проекту був Ян Покорович (відомий архітектор, звів декілька
знаменитих будівель у Львові, наприклад, Михайлівський костел).
Але є в Інтернеті й інша інформація про те, що архітектор храму –
Войцех Капінос. Храм мав оборонний характер (нагорі є бійниці). Головний
фасад костелу дуже рясно прикрашений ліпниною та
...
Читать дальше »
|
 Золочів
Золочів
– місто і районний центр (23,5 тис. жителів), розташоване на берегах р.
Золочівка. Перша письмова згадка про місто – 1442, Магдебурзьке право –
1523.
Візитною карткою Золочева є замок (І пол. XVII ст.), що входить до
Золотої Підкови Львівщини. Однією з найяскравіших споруд міста є
Вознесенський костел (1731-1763). Коротка історія Золочева
У ХІІ ст. на місці сучасного Золочева стояло місто Радече, яке було
зруйноване монголо-татарами у ХІІІ ст. Перша письмова згадка саме про
Золочів сягає 1423 року. Тоді Золочів перейшов від Кердеїв (відомий на
Галичині рід) до Яна Менжика.
У 1427 році, в часи боярського правління, за Золочів велась судова
суперечка у родині Щечонів. З тих часів залишився у місті так званий
...
Читать дальше »
|
 Жовква
Кажуть,
що середньовічна Жовква планувалася як «ідеальне місто». Мені чомусь
вона саме такою і здається. Звичайно, треба робити «знижку» на
сучасність: ідеальних міст в Україні давно вже не існує – даються взнаки
десятиліття руйнації культури і духовності, русифікації і «плекання»
комуно-пролетарських ідеалів. Але все ж таки залишилися ще в нашій
країні міста (точніше, містечка), своєрідні заповідники, у яких якимось
чином збереглися маленькі оази старовини. Маю на увазі не архітектуру
(тут, слава Богу, не все ще понищено), а саме дух старовини. Це те, що
неможливо передати словами і неможливо побачити на очі, але воно є:
присутнє в атмосфері, вітає у повітрі, збереглося у окремих камінчиках,
левах на фасадах, у бруківці, у бої годинників на ратушах, у запахах
парадних старовинних кам’яниць, у неспішності
...
Читать дальше »
|
Дуліби
Дуліби – це старовинне (з V ст.) село, яке знаходиться неподалік Стрия, майже у межі міста. Потрапити до нього можна з центра міста на маршрутці №7.
У селі збереглася дуже красива, хоч й не дуже давня, дерев’яна церква Святого Юра.
Кожне село має свою історію. Cело Дуліби, що в Стрийському районі
надзвичайно старе. Перша згадка зафіксована в судовому документі
датованому 1463 р., але без сумніву, що його історія сягає значно
глибше. Навколо назви села в різні часи точилися дискусії. Одна з думок
про походження назви допускає, що на території сучасного села проживало
плем’я "Дулібів".
Село Дуліби виникло в другій половині XV ст. за часів панування
Польщі. Перша згадка про Д
...
Читать дальше »
|
 Дрогобич
Дрогобич
- друге за чисельністю населення місто Львівщини (78,6 тис. осіб),
розташоване на р. Тисмениця. Перша документальна згадка про Дрогобич у
міському акті Львова датується 6.11.1387 року. Це найстаріший
український центр солеваріння.
Найцікавішими пам’ятками міста є дерев’яні церкви Юра та Воздвиження
(XVI ст.), костел Бартоломія із дзвіницею (1392), церква Петра і Павла
(1775) тощо.
Історія Дрогобича
Перша документальна згадка про Дрогобич у міському акті Львова
датується 6 листопада 1387 року. У листі Папи Боніфація ІХ (1392) до
перемишльського єпископа Еріха місто згадується як один з центрів
солеваріння Європи.
Найпоширеніша легенда розповідає, що майже 900 років тому княже
поселення Бич спалив половецький хан Буняк Шолудивий. Недалеко від
...
Читать дальше »
|
 Добромиль
Добромиль – це невеличке (бл. 6 тис. жителів) місто у
Старосамбірському районі Львівської області. Знаходиться неподалік
польського кордону.
Доїхати до Добромиля можна маршруткою з Самбора чи Старого Самбора
(ходять регулярно), яка привозить вас у центр міста та зупиняється
біля цікавої пам’ятки архітектури – міської ратуші. Ця будівля, яка буда
споруджена (як повідомляє Інтернет) у ХVIII столітті, є справжньою
окрасою міста. Поруч із нею можна побачити пам’ятник видатному
польському поетові Адаму Міцкевичу (зберігся ще з часів польської
влади). Також у центрі міста є декілька цікавих старовинних будівель, в
тому числі житлові будинки, а також
...
Читать дальше »
|
 Городок
Городок
під Львовом не є туристичною Меккою, але справляє враження затишного та
привітного містечка, до того ж прикрашеного декількома цікавими
історичними пам’ятками. Тому для тих, хто як і ми, цікавиться історією і
пам’ятками рідної України, буде приємно побувати у цьому провінційному
тихому містечку.
Відвідали ми його під вечір 2 січня 2010 року. У цю новорічну пору
дні найкоротші, тому ми сильно поспішали, аби встигнути сфотографувати
все, що запланували. Зробити це неважко, тому що тут все розташовано
компактно, і все можна побачити за короткий час.
Але для спочатку трошки історії. Вперше Городок згадується у літопису у 1213 році.
Вже на початку XIII ст. Городок відігравав велику роль в
економічному і політичному житті Галицько-Волинського князівства. Річка
Верещиця, на якій роз
...
Читать дальше »
|
Годовиця
Про те, що у старовинній Годовиці, під самим носом так званої
"культурної столиці", гине архітектурний шедевр, писано-переписано. Не
будемо повторюватися, а тільки зауважимо, що ніяка цей ваш Львів не
культурна столиця!!!
...
Читать дальше »
|
Годині
Є під Мостиськами
невелике село Годині. Тут можна побачити дуже просту, але разом тим
вишукану споруду - дерев’яну Здвиженську церкву, збудовану ще у 1729
році. Цей зеленого кольору невеликий храм зі своєю дзвіницею (ХІХ ст.)
тулиться до нової помпезної церкви і майже губиться поруч із нею. Але у
цій ситуації є один плюс: нова велика церква завдяки своїм розмірам
служить орієнтиром, для тих, хто хоче знайти стару. А розташовані вони
недалеко від залізничної станції Мостиська-1.
Слід додати, що Здвиженська церква є пам’яткою національного значення.
|
Буськ
Буськ – невелике місто, райцентр, розташований у 50 км від Львова.
Назва міста походить від річки, на якій місто розташоване – Західний
Буг.
Перша згадка про місто в «Повісті временних літ» датується 1097
роком. В 1411р. Буськ, як власність мазовецького князя Земовита, одним
із перших в Галичині отримав Магдебурзьке право.
У XV ст. у буську були засновані найдавніші в Україні об’єднання ремісників – цехи.
У 1539-1541 рр. тут була заснована перша в Україніпапірня, на папері
якої надруковано «Острозьку Біблію» (1581р.) Івана Федорова. Папірня
існувала до 1788 року.
У Буську народився Євгеній Петрушевич. Президент Західно-Української Народної Республіки.
Буськ наразі не є популярним туристичним центром, хоча передумови
для цього існують
...
Читать дальше »
|
 Борислав
Борислав
— місто обласного підпорядкування у Львівській області (кількість
населення бл. 40 тис.) До складу Бориславської міської ради входить
також бальнеологічний курорт Східниця.
Поблизу Борислава знаходяться родовища нафти, газу, озокериту,
менілітових сланців, піску, гіпсу, солі. У місті існують 10 джерел
мінеральних вод типу «Нафтуся».
Широкому загалу Борислав відомий перед усім тим, що він, як
стверджував Франко, сміється. Після відвідання цього міста мені здалося,
що з тих пір нічого не змінилося. Хоча місто утикане нафтовими
«качалками», - враження раю на землі, де кожен мешканець має свій зиск з
того багатства, яке подарувала йому природа, не справляє. З виду місто
цілком задрипане (пробачте, бориславці), з чого можна зробити висновок,
що як і в часи Франка, дохід від
...
Читать дальше »
|
 Бібрка
До
Бібрки я, власне, не збиралася. Просто шлях до Свіржа проходить через
Бібку, і коли я проїжджала повз неї, то стало зрозуміло, що на зворотній
дорозі треба обов’язково вийти і пройтися містом, названого на честь
бобрів.
Бібка належить до мого найулюбленішого типу поселень – місто-ковбаса. Наприклад, Старий Самбір
тож з цієї серії. А що, дуже зручно: все місто розтягнулося вздовж
траси, всі цікаві пам’ятки не треба шукати – вони стоять собі при дорозі
і не треба блукати у пошуках півдня. І транспорту багато – в будь-яку
мить можна тормознути маршрутку на Львів без страху залишитися тут назавжди.
...
Читать дальше »
|
 Белз
Інколи жалкуєш про те, що через чи то історичні казуси, чи то цілком
характерні для нашої країни дурні закономірності Україна не є частиною
Європи. Не тому що там зарплатня більше і картопля дешевше, а тому що
кожну цеглинку, яка має хоч якусь історичну цінність, бережуть там, як
найбільший скарб. Ось бачиш, якими справжніми скарбами володіє давній
Белз, і думаєш: «Ну був би він десь у Німеччині, була б то справжня
туристична Мекка, усі церкви були б реставровані, вулиці виблискували би
чистою бруківкою, і у ліхтарях усі плафони були б цілими!» Але, на
жаль… Облуплені фасади історичних пам’яток, суцільні ями замість доріг,
розбиті ліхтарі… І відчуття дуже віддаленої від будь-чого глухомані, з
якої біжить молодь і де більш-менш пристойний вигляд мають тільки діюча
церква та магазин гор
...
Читать дальше »
|
 ФастівФастів
– районний центр (50 тис. жителів) на берегах р. Унава. Перша писемна
згадка – 1390 р. 1 грудня 1918 року у Фастові був підписаний акт про
злуку Української Народної Республіки та Західно-Української Народної
Республіки, який проголошував об’єднання Західної та Східної України в
єдину неподільну державу. Зараз у вагоні, де підписувався акт злуки,
розташований музей.
Окрасою міста є унікальна дерев’яна церква Покрови (1781) та римо-католицький костел (1911).
Якщо зупинитися більш детально на фастівських пам’ятках, то костел
звичайний, псевдоготичний. А от церква вважається одним з шедеврів
української дерев’яної архітектури. Побудована вона була у 1779-1781 рр.
і, за легендою, тісно пов’язана з ім’ям фастівського полковника
...
Читать дальше »
|
 Требухів
Село Требухів розташоване у 17 км від Києва у Броварському р-ні. Мешкає тут 6,5 тис. осіб.
Офіційна історія каже, що село засноване у 1633 році. У той час ці
землі належали Києво-Печерській лаврі, а люди, що селилися тут, були
«монастирськими людьми», платили різні податі монастирю.
А колись на місці Требухова було поселення Іваничі, яке зруйнували
татари. У Требухові є урочище Горочани. Існує версія, що саме тут стояло
давньоруське поселення. Інші перекази говорять, що село виникло на
місці старого поселення Вольниця (сюди, у глухі ліси, тікали ті, хто
прагнув волі).
Требухівці завжди були волелюбними. Наприклад, ще у XVIII ст. багато
з мешканці села брали участь у повстанні гайдамаків. А вже у ХХ ст., у
1920 році,
...
Читать дальше »
|
 Синява
Село Синява знаходиться у 1 км від райцентру Рокитного Київської області.
Село досить старе, у середині XVII ст. згадується як сотенне місто
Білоцерківського полку. Відомо, що у 1648 році тут, у новозбудованій
Воскресенській церкві, Богдан Хмельницький благословив чотири пари
молодят. З 1774 р. Синява належала (у складі Білоцерківського староства)
родові Браницьких.
Але більше Синява відома через те, що тут, на Божій горі, приблизно у
375 р. у сутичці з східно-германськими племенами готів загинув вождь
племінного союзу антів Бож.
Нас у Синя
...
Читать дальше »
|
Рокитне
Власне, саме Рокитне ми відвідувати не збиралися, просто чомусь
саме у цьому районі (а Рокитне - райцентр) розташовано багато цікавих
пам’яток культового дерев’яного зодчества. І тому місто стало для нас
«перевалочним» пунктом на шляху до навколишніх сіл. Але ж коли є зайвий
час, чому не приділити увагу ще одному містечку. Тим більше у Рокитному є
на що подивитися. Але спочатку трошки історії.
Рокитне згадується ще у у документах XV ст. На мапі Г.Л. де Боплана
1639 року Рокитне зображено чотирибастіонним замком та п'ятикутним валом
навколо міста на іншому березі річки (замок і місто з'єднувалися
мостом).
Відомим Рокитне стало у 1590 р., коли гетьман реєстрового козацтва
Кшиштоф Косинський за військові подвиги у боротьбі з татар
...
Читать дальше »
|
Підгірці
Село Підгірці розташоване у Обухівському районі Київської області.
Село невелике, має близько 500 мешканців. Інтернет каже, що дата
заснування села – 1718 рік.
У 1742 році ігуменя київського Флорівського монастиря, якому тоді
належало село, побудувала тут дерев'яну Михайлівську церкву, яка і зараз
стоїть на пагорбі у центрі села і милує око своїми досконалими формами.
Поруч із храмом у ХІХ ст. була зведена дзвіниця.
 
|
Півні
Чудову
церкву у Півнях я мріяла побачити давно. І треба було ж обрати для
здійснення мрії найхмарніший, найсіріший та найхолодніший сніжний день
шостого березня, щоб попертися Бог зна куди і зробити невиразні сірі
фотки цієї просто таки шедевральної споруди.
Найближчим часом їхати туди знов, щоб перефотографувати, не
збираюся. Транспорту власного не маю, а громадським – дуже
проблематично. Півні знаходяться за 12 км від Фастова,
звідки ходять маршрутки, у які набивається по 50 людей. Ці 12 км ПАЗік
(наш улюблений ПАЗік – вірний друг у подорожах українською глухоманню)
їде хвилин сорок по місцях, де мала б бути дорога, але її нема.
Зупиняється він прямо біля церкви, яка стоїть узд
...
Читать дальше »
|
 Острів На Рокитнянщині збереглося декілька дуже цікавих зразків української
дерев’яної архітектури XVIII ст. От і у селі Острів є один з таких
храмів. Михайлівська церква із дзвіницею були побудовані у 1740 році. Ще
зовсім недавно храм мав два куполи – середній був колись втрачений.
Двокупольний храм мав дуже оригінальний вигляд, до того ж цілком
автентичний і «старовинний». Зараз церкву активно «реставрують».
Думаємо, зайве й казати, що це реставрація «на новий лад», після якої
храм буде мати пластмасовий осучаснений вигляд. Зверніть увагу: ще не
зачеплена «реставрацією» пошарпана дзвіниця виглядає більш привабливо,
ніж оновлені стіни храму радикально синього кольору. Шкода, що все у
нашій країні роблять не професіонали.
|
 Нещерів
Село Нещерів, що у 35 км від Києва, було засноване у 1605 році.
Назва села походить від імені Нестор, яке в Україні вимовлялося як
«Нещір». Відоме село як родовий маєток козацького роду Гудим-Левковичів.
У 1794 році Іван Павлович Гудим-Левкович виділив велику суму грошей
та 36 десятин землі для побудові у Нещерові Спасо-Преображенської
церкви. Потім він обрав церкву місцем свого поховання (тут також
поховані його брат Максим та син Іван, які також піклувалися про храм).
Церква побудована на рубежі століть, тому її архітектура увібрала в
себе елементи двох стилів – українське бароко та класицизм. Існують
легенди, що під храмом є система підземних ходів, які простягаються на
багато кілометрів.
Храм діяв до 60-х рр. ХХ ст., але згодом був зачинений, тут було
зерносховище.
...
Читать дальше »
|
 Липовий Скиток
У Київській області є декілька унікальних дерев’яних церков.
Онуфріївська церква у Липовому Скитку – одна з них. Побудована церква
була у 1705 році і належала Онуфрієвському скиту. Цей скит був
заснований ігуменом Михайлівського Золотоверхого монастиря Захарією. Ще
тут була трапезна церква Св. Захарія, яка не збереглася. А ще в той час
тут росло багато лип, звідки й назва села.
Потрапити до Липового Скитка можна маршруткою від ст. м. «Нивки»,
яка ходить раз на півгодини й їде до Калинівки. Або ж навпаки:
електричкою у фастівському напрямку до Калинівки, а звідти тією ж
маршруткою, тільки у іншому напрямку. Йти від зупинки декілька хвилин,
поки не побачите сучасну потворну огорожу церкви, яка псує увесь
краєвид.
|
Креничі
Креничі – дуже маленьке і затишне село у Обухівському районі
Київської області. У селі збереглася дуже цікава архітектурна пам’ятка –
Покровська церква, що збудована у 1761 році ігуменею київського
Флорівського монастиря Ксанфією Протанською. У середині ХІХ ст. поруч
була побудована дерев’яна дзвіниця.
Храм зведений за традиціями давньої української храмової
архітектури, має простий, але ошатний вигляд. Стоїть на пагорбі, що
робить його дуже мальовничім.
Доїхати з Києва до Креничів громадським транспортом дуже просто: від ст. м. Видубичі ходить маршрутка до Підгірців. Радим
...
Читать дальше »
|
 Ірпінь
Ірпінь – невелике (бл. 40 тис. жителів) місто у 27 км від Києва, розташоване у мальовничій долині річки Ірпінь.
Місто має недовгу (засноване на поч. ХХ ст.), але насичену подіями
історію. Ірпінь відомий перш за все завдяки Будинку творчості
письменників, у якому за радянських часів бували майже усі корифеї
радянської літератури, а багато славетних діячів української культури
мали і місті свої дачі.
Історія Ірпеня
Ірпінь – місто у 27 км від Києва,
яке виникло завдяки початку будівництва залізниці Київ-Ковель у 1899
році, але заселена територія Приірпіння була набагато раніше.
До 1494 року належить перша письмова згадка про місто на території
Приірпіння – Госто
...
Читать дальше »
|
 Вишгород
Вишгород
відомий багатьом ще зі шкільного курсу історії. У мене особисто не
викликає сумнівів, що кожному відомо про те, що княгиня Ольга жила саме у
Вишгороді (тут у неї була резиденція), і що у літопису він зветься
«Волзін град». Місто часто згадується у літописах разом із іншими
великими містами Київської Русі. Відомий Вишгород з давньоруських часів і
кривавими подіями: у 1015 році був вбитий князь Борис Володимирович,
тіло його було перевезене у Вишгород і поховане у церкві Святого Василя.
У 1020 році у Вишгород були перенесені останки його рідного брата,
Гліба. Поховані вони були поруч. А у 1115 році було завершене зведення
великого мурованого храму на честь братів (Борис і Гліб – це перші
руські святі), де й були перепоховані їхні мощі. До речі, це був
найбільший храм Київс
...
Читать дальше »
|
 Велика Димерка
Уперше Димерка згадується у 1392 році як поселення остерського замку,
потім у документах за 1552 р. згадується про село як про «поселення,
звільнене від сплати податків, бо було дуже розорене татарами
Манглі-Гірея у 1482 р.» З 1624 р. право власності на Димерку отримує
княжна Анна Корецька. У 1630 р. під час повстання Тараса Трясила козаки
напали на загони шляхти і розбили їх під Димеркою. З 1680 р. за указом
царя Федора Олексійовича «село Здимеров за деревней Богдановкой»
закріплене за Києво-Печерською Лаврою.
З матеріалів перепису 1767 р. відомо, що «Димерка – монастирське село,
тут розташований монастирський будинок, церква Покрови стара, при церкві
– школа. Був в селі госпіталь, у якому проживали знедо
...
Читать дальше »
|
«Бориспіль» Дата утворення: 1015 р.
Площа: 3701,4 га
Відстані: від м. Борисполя до м.Києва залізницею - 30 км
...
Читать дальше »
|
 Васильків
Васильків – районний центр (38 тис. жителів) на берегах р. Стугни.
Заснований у 988 р. Володимиром Великим. До 1157 р. звався Василів. У
1586 р. отримав Магдебурзьке право. У 20-ті рр. ХІХ ст. у місті
знаходилося одне з трьох українських управлінь Південного товариства
декабристів.
У Василькові зберігся собор Антонія і Феодосія (1756-1758), Миколаївська церква (1792).
Історія Василькова
Васильків - районний центр в 40 км від Києва, займає територію 21 кв.
км, з населенням 39,1 тис. чоловік. По території міста тече річка
Стугна.
Археологічні знахідки свідчать, що вже у ІІІ тисячолітті до нашої
ери на території міста були поселення представників трипільської
культури. Учені датують виникнення міс
...
Читать дальше »
|
 Боярка
Боярка – невелике (34 тис. мешканців) місто недалеко від Києва.
На території сучасної Боярки збереглися залишки давньоруського городища. З початку ХVI ст. згадується село Будаївка.
У 60-х роках ХІХ ст. повз Будаївку проходило будівництво залізниці « Київ- Фастів».
Залізнична станція, що виникла тут, отримала назву від сусіднього села
Боярки (нині Тарасівка). Біля станції Боярка почало зростати нове дачне
селище, яке невдовзі злилося з Будаївкою.
Боярка відома перед усім тим, щ тут жив письменник Микола
Островський. Тоді в Боярці будувалася вузькоколійка, якою підвозилися
дрова до замерзаючого Києва. У місті збереглася будівля земської школи,
збудована у 1913
...
Читать дальше »
|
Біла Церква
Колись Михайло Булгаков у своєму безсмертному творінні «Біла гвардія»
назвав Білу Церкву «нічтожним» містом. Думаю, що можна пробачити генію
таку зневагу з огляду на його особисте ставлення до подій, які він
описував. До того ж, скоріше за все, ніколи він у Білій Церкві й не був.
А ми були. І зараз спробуємо спростувати усі булгаковські наклепи про
нікчемність .
Отже, Біла Церква. Райцентр у Київській області з великою, як для
райцентру, кількістю мешканців (205 тис.) Заснована вона була самим
князем Ярославом Мудрим, який насправді був ще й Юрієм (це його
християнське ім’я). І назвав місто він Юріїв. А було це у 1032 році. У
той час південні кордони Русі потерпали від частих набігів печенігів, і
тому тут почали виникати сторожові
...
Читать дальше »
|
Борова
Селище Борова, що розташоване у мальовничій місцевості на річці
Стугна, виникло як хутір у 1781-1782 рр. при селі Казенна Мотовилівка.
Вважається, що першим поселенцем хутора Борового був втікач з
Канівського повіту Василь Шевченко, який наприкінці ХVІІІ-поч. ХІХ ст.
перейшов Стугну і оселився серед лісу при річці на цих казенних землях.
До 1800 року у хуторі було всього 10 хат.
У 1868 р. біля хутора Борового була збудована залізнична станція, яка отримала назву Мотовилівка.
У ХІХ столітті Борова завдяки своєму розташуванню (річка, ліс) приваблювала заможних киян, які будували тут свої дачі.
Драматичні події відбувалися тут у першій половині ХХ ст.
18 листопада 1918 р. біля станції Мотовилівка відбувся вирішальний
...
Читать дальше »
|
 Шешори
Шешори – село (2 тис. жителів) Косовського району Івано-Франківської області, розташоване вздовж берегів гірської річки Пістиньки.
Перша писемна згадка про село належить до 1445 р. У 1817 році тут діяв загін опришків під керівництвом Мозорука з Прокурави.
Саме у Шешорах у 1932 році з’явилася популярна пісня «Гуцулка
Ксеня». Написав її студент Роман Савицький, присвятивши дочці лісничого
Оксані Бурачинській.
Під час Другої світової війни у лавах Української повстанської армії воювали 115 жителів Шешор.
Надзвичайно красивою є природа в Шешорах, особливо вражають
Сріблясті водоспади, які протягом сотень метрів перетинають течію
Пістиньки. Шешорський Гук (висота 5 м) - один з найкрасивіших у Карпат
...
Читать дальше »
|
 Чесники
Чесники – древнє село (вперше згадуються у 1368 році) - знаходяться у Рогатинському районі Івано-Франківської області. Потрапити туди дуже легко: позв село проїжджають автобуси « Тернопіль- Івано-Франківськ».
Проїжджають вони дійсно «повз село», а до самого села треба трошки
пройти ду-у-уже мальовничою крученою дорогою. Коли йдеш нею до Чесніків,
то ліворуч усе село як на долоні: видно дахи усіх хат, городи й лани,
які нагадують різнокольорову клаптикову ковдру, а у центрі села, на
пагорбі, височить велика Михайлівська церква (1911). До речі, приїха
...
Читать дальше »
|
 Рогатин
Рогатин – районний центр у Івано-Франківської області,
відомий з ХІІ ст. Походження назви міста пояснюється легендою про те,
як дружина князя Ярослава Осмомисла заблукавши у лісі, зустріла оленя.
Тварина й вивела княгиню з лісу. На тому місці був заснований Рогатин
(назва, звичайно, від слова «рогач», тобто «олень»).
Але ж найвідомішою легендою про місто є те, що воно є батьківщиною
Насті Лісовської, відомої кожному українцю (завдяки Ользі Сумській) під
іменем Роксолана. Батько Насті був місцевим священиком. Тут, у 1520
році, вона була взята у полон кримськими татарами. З позитивного про неї
можна сказати, що це єдина султанша (за багато століть), яка не носила
чадру. А так була великою інтриганкою.
![]()
...
Читать дальше »
|
Остапківці
Якщо їхати з Городенки до Гвіздця,
то на під’їзді до останнього з гори видно дві дерев’яні церкви, які
розташовані, здається, у одному селі. Але це не так. Насправді з
Гвіздцем зливається село Остапківці, церква у яких і привернула мою
увагу. (Ну, думаю, якщо я вже у Гвіздці, то пройдуся до сусіднього
села, подивлюся на пам’ятку. І все б нічого, усього-то хвилин п’ятдесят
туди й назад… Але ж хто ж знав, що на зворотному шляху така злива
почнеться! Не дай Бог вам у незнайомому селі на грозу нарватися!) Але то дрібниці.
Ось що є в Інтернеті про Остапківці.
Село Остапківці – одне з найстаріших
...
Читать дальше »
|
 Космач
Космач – найбільше село Європи, розташоване у Косівському районі на
берегах річки Пістиньки. Перша писемна згадка про Космач належить до
1412 р.
У 1944 році війська УПА проголосили тут Космацьку Самостійну
Республіку. Узимку 1944—1945 років у Космачі розташовувалися 19 сотень
УПА.
У 1970-тi роки в Космачі був священиком Василь Романюк (патрiарх УПЦ КП Володимир).
В Космачі збереглася надзвичайно гарна дерев’яна церква Петра і Павла (1904). |
 Коломия
Коломия
– одне з найцікавіших, найкрасивіших і найзатишніших міст у Західній
Україні. І одне з найбільших (61 тисяча людей – для Заходу це -
о-го-го!)
Звичайно ж, писати про історію Коломиї у сотий раз не варто, є багато сайтів, же докладно все це викладено (от, хоча б, і у Вікіпедії). Тому відразу зупинимося на пам’ятках.
Отже, Коломия. Ходити вулицями міста дуже приємно і цікаво, тому що
тут збереглася неабияка кількість цінних зразків австро-угорської
архітектури. Слід зауважити, що переважна більшість будівель знаходиться
у гарному стані, вони відреставровані і відремонтовані, що для нашої
країни, погодьтеся, надзвичайна рідкість.
Почнемо з культових спо
...
Читать дальше »
|
 Калуш
Калуш
– найбільше після обласного центру місто області (67 тис. жителів),
районний центр. Розташоване на лівому березі р. Лімниця. Перша письмова
згадка – 1437 р.
Цікавими спорудами міста є костел Святого Валентина,
греко-католицька церква Святого Михайла, а також низка старовинних
будинків в центрі міста.
Історія Калуша
Перша письмова згадка про Калуш була знайдена в дванадцятитомнику
Галицьких гродських книг (Галицьке староство, яке було в той час під
Польською короною) і датована 27 травня 1437 р. Мова йшла про «суд у
найближчий вівторок після Трійці з участю королівського чоловіка Драгуша
із Калуша проти Митька із Куроша». Назва міста правдоподібно походить
від слова «калюші»: природних сольових джерел, в яких у давнину добували
сіль.
Із по
...
Читать дальше »
|
 Івано-Франківськ
Івано-Франківськ
– обласний центр (220 тис. жителів), розташований у міжріччі
Бистриці-Солотвинської і Бистриці-Надвірнянської. Заснований у 1662 р.
коронний гетьманом Станіславом Потоцьким, на честь якого названий
Станіславом (у 1962 р. перейменований на Івано-Франківськ). Магдебурзьке
право отримав також у 1662 р. 8 квітня 1990 р. над Івано-Франківською
радою був вперше в Україні піднятий синьо-жовтий прапор.
Надзвичайно красивим є центр міста, де збереглося багато цікавих
громадських і культових споруд. Зокрема, костел Діви Марії (1672-1703),
кафедральний костел (1729), вірменський костел (1762) тощо.
Галерея Івано-ФранківськаГотелі Івано-Франківська |
 Городенка
Вперше
Городенка згадується під 1195 p. і називаєтьcя поcеленням xлібоpобів і
pеміcників у cкладі Галицько-Вололинcької держави. У ХІІІ столітті
Галичиною прокотилася монголо-татарська навала, яка не оминула й
Городенку. Поселення перетворилося на руїну. З часом воно змогло
відродитися і повернути своє значення важливого економічного центру.
З 1349 р. Галицько-Волинське князівство потрапило під владу Польщі.
Посилювалася польська культурна і релігійна експансія. Місцева шляхта в
основній масі сприйняла польські звичаї, релігію. Але треба зазначити,
що у зв'язку з певною віддаленістю від етнічних польських земель, а
також приграничним становищем, на Городенківщині вказані процеси не
набули такого розмаху, як на західних землях Галичини.
У 1490-1492 рр. Покуття стало ареною повстання під
...
Читать дальше »
|
Вигода: Карпатський трамвай
Скажу відразу, що карпатський трамвай – це зовсім не трамвай, а поїзд.
Але не простий, а хитрий, як і все карпатське. Виявилося, що цей
трамвай є дуже популярною і відомою атракцією, про яку, судячи з
інформації в Інтернеті, відомо ну майже всім в нашій країні. Тільки ось
для нас карпатський трамвай був чимось таким засекреченим. Для таких, як
ми, відкриваємо секрет.
Як вам, можливо, відомо, в Карпатах росте багато дерев, зокрема,
ялин і смерек (по-руському - "йолок і піхт"). І ростуть вони в горах.
Їх можна спилювати і використовувати в господарстві, а також продавати.
Але для цього треба якось їх вивозити з гір. Ось саме з цією метою у ХІХ
ст. і була побудована вузькоколійна залізниця. Більш докладно історію
всього цього вузькоко
...
Читать дальше »
|
Гвіздець
От вже не думали, що так скоро потрапимо до цього селища з такою
дивною назвою та побачимо один з найкрасивіших в Україні костелів. Але
так сталося, що по дорозі з Городенки у Коломию промайнули у вікні автобусу два шпилі, спрямовані у небеса. Ну як не зупинитися і не подивитись на цю красу поближче?
Отже Гвіздець. Селище у Коломийському районі Івано-Франківської області.
Колись, за радянських часів, був Гвіздець районним центром. Відомий він
з XIV століття, коли князь Станіслав Опольський надає поселення Хоткові
Лойовичу (саме ця
...
Читать дальше »
|
 Бубнище: Скелі Довбуша
Скелі
Довбуша – це пам’ятка природи, розташована на висоті 668 м над рівнем
моря неподалік від села Бубнище у Долинському районі Івано-Франківської області.
Скелі Довбуша являють собою скелясті виступи каменю-пісковику
заввишки до 90 м, які утворилися тут понад 70 млн. років тому. Територія
пам’ятки поросла буковим та смерековим лісом.
За археологічними даними, до поширення християнства тут існувало
язичницьке капище, а пізніше тут, ймовірно, був заснований християнський
монастир. У XVIIІ ст. це місце облюбували загони карпатського Робін
Гуда Олекси Довбуша. Тут переховували вони свої скарби, і переховувалися
самі. (Взагалі, складається враження, що у Карпатах нема такого каменю, який не був би пов'я
...
Читать дальше »
|
 Болехів
Болехів – місто, яке лежить на самому кордоні Івано-Франківської та Львівської областей. Місто це – транзитне. Колись тут пролягав головний торговельний тракт, що йшов до Стрия.
І зараз по трасі, яка проходить крізь місто, пролітають, не
зупиняючись, автобуси фури, автомобілі. Всі поспішають у своїх справах, і
нікого не цікавить життя цього маленького провінційного містечка. Часто
через це місто прямують екскурсійні автобуси до популярних серед
туристів
...
Читать дальше »
|
 Iсторія Закарпаття
Перша згадка про життя людей на території Закарпаття відноситься до
періоду раннього палеоліту (близько 500 тис. років до н. е.). Сюди під
тиском римлян з долин Сірета і Прута переселилися карпи – одне з
фракійських племен. За думкою багатьох вчених від назви цього племені і
отримали назву гори Карпати.
Історія Закарпаття є складовою частиною історії України, але має цілий ряд особливостей.
Займаючи важливе географічне положення на південних схилах
Українських Карпат, Закарпаття, що в різні часи мало назву "Угорська
Русь", "Карпатська Русь", "Руська Крайна", "Подкарпатська Русь",
"Карпатська Україна", "Закарпатська Україна", а з 1946 року –
Закарпатська область у складі УРСР.
Важливою подією в історії Закарпаття було входження його в IX-XI
століттях до активної сфери вплив
...
Читать дальше »
|
Чинадійово
Закарпатське село Чинадійово має декілька назв, декілька залізничних станцій та декілька замків.
Щодо назв, то тут, як завжди на Закарпатті,
як би не назвати місцевість, тільки б не за правилами української мови.
Адже закарпатці вважають, що вони – русини, а в русинів – своя мова, не
українська. Унаслідок чого маємо таких варіантів декілька: Чинадійово,
Чинадієво, Чинадієве. Але наш сайт користується воістину канонічним
порталом Верховної Ради України, який майже прямо вказує - «Чинадійово».
Чому майже? Тому що найближчою залізничної станцією він же називає вже
«Чинадієве». Ну ви зрозуміли… Тобто, називайте, як хочете. У будь якому
випадку означають усі ці назви одне й те
...
Читать дальше »
|
Ужгород
Найменший, найвіддаленіший і найзатишніший обласний центр України.
Люди тут нікуди не поспішають, у кафе та магазинах - порожньо
(асортименту це не стосується - це я про відвідувачів), маршрутки теж
напівпорожні, у суботу та неділю по центру - хоч голий ходи - ні душі.
Не схожий він на всі інші міста України, де з ранку до вечора всі кудись
біжать, чогось шукають, на вулицях не протиснутися, а в транспорт не
влізти.
Думаю, що місцеві мешканці будуть зі мною сперечатися, що не треба
плутати турпоїздку з повсякденним життям. Ну, може ми були в Ужгороді не
в той час і не в тих місцях, і насправді там постійно вирує життя. Може
й так. Але все одно: якщо теплого літнього суботнього вечора у центрі
міста зовсім порожньо - це якось навіть лякає (після вічно напх
...
Читать дальше »
|
Уклин
Село Уклин, що у Свалявському районі Закарпаття,
відоме чудовою Петропавлівською церквою. Збудований храм був за різними
даними або наприкінці XVIII ст., або на початку ХІХ ст. Церква
мініатюрна, здається якоюсь іграшковою. Кажуть, що розміри її зумовлені
тим, що коли вона будувалася, дуже мало людей вижило у сели після
епідемії холери. Може й так. Додам, що й зараз в Уклині мешканців
небагато (трохи більше трьохсот).
Знаходиться село у дуже мальовничій місцевості, в оточенні гір.
Уклин - це останнє село Свалявського району, за ним вже - перевал через
гори.
Доїхати без власного транспорту до Уклина проблематично. Хоча на автостанції
...
Читать дальше »
|
Свалява
Якщо більшість пересічних українців і чула колись назву «Свалява», то
перш за все асоціація виникала із мінеральними водами. От і ми потрапили
туди саме завдяки ній, улюбленій «Поляні квасовій» (є ще «Поляна
купель» і «Лужанська»). На суб’єктивний погляд – свалявські мінеральні
води – найкращі в Україні. Кажу це на заради реклами (мені то що з того
буде?), а просто щоб допомогти у виборі бальнеологічного курорту тим,
хто цього потребує. Так от, у самій Сваляві мінеральних вод немає, а є
вона у сусідніх селах Поляна, Солочин і Голубине. І коли кажуть про ці
мальовничі місця як курорти, то для простоти об’єднують їх одним влучним
словом «Свалява» (ну мені чомусь здається трошки смішною ця назва).
А що ж є у самій Сваляві, якщо води в ній нема? Для того
...
Читать дальше »
|
Невицьке
Невицьке – село (1 тис. жителів) Ужгородського району на р. Уж.
Відоме завдяки Невицькому замку, що вперше згадується у документах у
1274 р. Замок розташований на високому пагорбі, вкритому лісом. Завдяки
цьому його руїни є одними з наймальовничіших в Україні.
Iсторія Невицького замку
Невицький замок розташований за 12 км від Ужгорода,
недалеко від сіл Невицьке й Кам’яниця. Стоїть на горі, що омивається
гірським струмком Вайда. Підйом у гору досить крутий, але захоплюючий:
йти доводиться закрученою дорогою у негустому лісі. Підйом займає десь
хвилин сорок.
З походженням назви Невицького замка пов'язана легенда. У
середньовіччя
...
Читать дальше »
|
 Мукачево
Мукачеве – друге за чисельністю місто Закарпаття (82,5 тис. осіб), районний центр. Розташоване на берегах річки Латориця.
Крім цих офіційних фактів можна відразу додати, що Мукачеве неофіційна
туристичні столиця Закарпаття. Саме тут розташований найвідоміший замок
краю, а може й усієї України, - «Паланок» .
І подивитися на нього везуть групи туристів з усієї України і не
тільки. Але не одним замком відоме Мукачеве. Але про це згодом.
А для початку трошки прояснимо, як же все ж таки називається місто.
Що я маю на увазі? Просто у різних джерелах місто зветься по-різному:
М
...
Читать дальше »
|
 Берегове
Якщо ви хочете побувати за межами України, не виїжджаючи за ці межі,
то вам у Берегове! Це майже закордон. Майже. Є щось від України
(роздовбані дороги, облуплені фасади, сміття на вулицях та інші
«дрібниці»), а в основному – Угорщина. І мова тобі незрозуміла, і
вивіски угорською, і обличчя якісь неукраїнські. Коли потрапляєш на
багатолюдну вулицю старого Берегова, то виникає враження, що ти на
якомусь ярмарку, де навколо суцільні цигани. Не завжди, звичайно, таке
враження, але інколи буває. Одним словом, цікаво.
Взагалі-то, для кожного є у Берегові щось своє. От для тих, хто хоче потрапити на Мертве море, є у Берегові своя «замануха». Термальний басейн.
Про порівняння з Мертвим морем я, звичайно, умовно кажу, тому що басейн
має чи
...
Читать дальше »
|
 Історія Житомирщин
Археологічні пам'ятки свідчать, що понад 100 тисяч років тому на території Житомирської області вже мешкали первісні люди.
До найдавніших палеолітичних стоянок відноситься Радомишльська на
річці Тетереві та стоянки поблизу сіл Довчиничі, Клинці Овруцького і
Колодяжне - Дзержинського районів. Люди тут жили первісними родами і
займалися переважно мисливством.
Пам'ятки трипільської культури виявлені на території сіл Троянова
Житомирського, Райки Бердичівського, Паволоч Попільнянського районів та в
інших місцях. Пам'ятки епох міді і бронзи знайдені в Дзержинському і
Житомирському районах, на околицях Житомира.
У 5-7 століттях нової ери територія області була заселена древніми
східнослов'янськими племенам
...
Читать дальше »
|
 Коростишів
Коростишів нас привабив перед усім своїм прекрасним костелом Різдва
Пресвятої Діви Марії та тим, що доїхати сюди можна швидко і скоро
повернутися додому.
Від ст. м. «Житомирська» (м. Київ)
регулярно йдуть маршрутки на Житомир, які, якщо попросити, завезуть вас
у Коростишів. До речі, зверніть увагу на коростишівську автостанцію –
вона розмістилася у будиночку колишньої поштової станції, побудованому у 1848-1850 рр. за типовим проектом.
Крім основної пам’ятки міста – костелу, пропонуємо звернути увагу на
цікавий парк з гранітними скульптурами. У Коростишеві багато чого
зроблено з граніту, цього матеріалу там не шкодують ані на фонтани, ані
на вивіски. Не дивно, адже Коростишів є давнім та знаним центром
видобування граніту.
Пропонуємо до вашої уваги декілька фотографій, зроблених у перший день весн
...
Читать дальше »
|
 Житомир
Житомир – обласний центр, розташований у поліському регіоні на берегах
річки Тетерів. Населення міста складає 310 тис. осіб. Датою заснування
Житомира вважається 884 рік. Магдебурзьке право місто отримало у 1444 р.
У 1918 році в Житомирі працював уряд Української Народної Республіки.
Житомир – батьківщина конструктора С. Корольова, композитора Б.
Лятошинського, письменника В. Короленка, піаніста С. Ріхтера, поета О.
Ольжича і ще багатьох знаменитих людей.
Цікавими архітектурними пам’ятками Житомира є: Преображенський
кафедральний собор (1864), Михайлівський собор (1856),
Хрестовоздвиженська церква (поч. ХІХ ст.), костел Св. Яна з Дуклі
(1838), кафедральний костел Святої Софії (1737-1751),церква Успіння
Пресвятої Богородиці.
В центрі України, на межі Лісостепу і Полісся, на крутих берегах
...
Читать дальше »
|
 Бердичів
Бердичів – районний центр у Житомирській області (83 тис. жителів),
розташований на березі р. Гнилоп’ять. Перша писемна згадка – 1545 р. В
кінці XVIII ст. Бердичів опинився на кордоні «межі осілості», що
спричинило значний приток до міста єврейського населення.
Із містом пов’язане життя видатного французького письменника Оноре
де Бальзака, який вінчався у Бердичеві з Евеліною Ганською (костел
Святої Варвари зберігся).
Видатною архітектурною спорудою України є ансамбль монастиря Босих кармелітів у Бердичеві (XVII-XVIII ст.)
|
Історія Донеччини
XVI століття
1571 – засновано місто Бахмут (зараз м. Артемівськ)
XVII століття
1611 – сторожовий пост Домаха (зараз на території м. Маріуполь) став центром Кальміуської паланки
1642 – засновано перше поселення на територій області – Святогірський монастир
1645 – засновано острог Тор (територія м. Слов’янськ)
1664 – збудовано перший державний солеварний завод на торських озерах (територія м. Слов’янськ)
1676 - поблизу Торських озер збудоване місто Тор і фортеця – заснування м. Слов’янськ
1690 – засновано зимівник запорізьких козаків – Ясиновка (поблизу м. Макіївка)
...
Читать дальше »
|
СоледарСоледар – місто обласного значення у Донецькій області, підпорядковане
Артемівській міській раді. Населення 12 тис. жителів. У 1965-1991 рр.
називався Карло-Лібкнехтовськ. З XVII ст. на місці сучасного Соледара
розташовувалося село Брянцівка. Поруч із село у 1881 р. виник соляний
рудник. В місті діє підприємство «Артемсіль», що влаштовує захоплюючі
екскурсії в соляні шахти.
Серед соленосних регіонів особливе місце посідає південно-східна
частина Донбасу, де на місці мілководої затоки древнього Пермського моря
близько 250 млн. років тому утворилися величезні поклади кам'яної солі.
Історики свідчать про те, що ще до нашої ери люди могли отримувати цей
життєво важливий мінерал шляхом випаровування його з солоної ропи
Торських та Бахмутських озер, розташованих на місці розвіданого згодом
Артемівсько
...
Читать дальше »
|
 Святогірськ
Святогірськ
(до 1964 – Банниківське, 1964-2003 – Слов’яногірськ) – місто районного
значення на берегу р. Сіверський Донець, підпорядковане міській раді м.
Слов’янська Донецької області. Населення – близько 5 тис. осіб.
Святогірськ заснований у XVI ст. Був прикордонною фортецею та духовним
центром. У XVIII ст. власником цих земель був князь Потьомкін.
Визначною пам’яткою краю є Святогірський монастир.
Свято-Успенська Святогірська лавра була заснована у ХІІІ ст. монахами Києво-Печерського монастиря. Вперше у джерелах монастир згадується у 1624 році у царській жалуваній грамоті.
У XVI-XVII ст. монастир був укріпленим прикордон
...
Читать дальше »
|
 Історія Волині
Волинська область знаходиться в північно-західній частині України. На
півночі її проходить державний кордон з Республікою Білорусь протяжністю
195 кілометрів, на заході - з Республікою Польща - 135 км. На півдні
Волинь межує з Львівською, на сході - з Рівненською областями України.
Утворена область в нинішньому територіальному поділі в грудні 1939 року.
Площа Волинської області – 20,2 тисячі квадратних кілометрів, що становить 3,3 відсотка території України.
В краї є 4 міста обласного ( Луцьк, Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський)
і 7 районного підпорядкування, 16 адміністративно-територіальних
районів, 22 селища міського типу,
...
Читать дальше »
|
 Ковель Старовинне місто з 700-літньою історією, в якому проживає понад 68
тисяч громадян, розташоване на мальовничій рівнині Західного Полісся, на
берегах ріки Турії, у географічному центрі Волині. Ковель - місто обласного значення. Займає територію 47 км ² (0,2% території Волині). Місто
є одним із найбільших залізничних вузлів Західної України, який має
вагоме стратегічне значення для держави, з'єднуючи її з багатьма
європейськими країнами.
&n
...
Читать дальше »
|
Олика
Чесно кажучи, не очікували ми у такій глушині побачити такі речі! Думали, де провести зайвий час під час перебування у Луцьку, і вирішили проїхатися до Олики, подивитися на замок. Але ж ми не думали, що там є ТАКИЙ костел!!!
З нього і почнемо. Побудований він коштом Великого литовського
канцлера Альбрехта Станіслава Радзівіла у 1635-1640 рр. за проектом
архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Кажуть, що
оздоблений він був за взірцем храму Іль Джезу у Римі, та на мій погляд, той римський костел просто пролітає у порівнянні з нашим.
Біля костелу маємо традиційну дзвіницю (1650), що складається з
п’яти пілонів. А
...
Читать дальше »
|
Луцьк Луцьк, безумовно, один з більш затишних обласних центрів України.
Життя тут тече повільно, метушні обласного центру майже не відчувається.
Тому блукати старовинними вулицями безлюдного центру міста – одне
задоволення.
Найвідомішою пам’яткою Луцька є, звичайно ж, замок, але розповідь про нього віднесемо у окремий розділ.
Будемо вважати, що замок ми оглянули, то подивимося, що є поруч із
ним. Тут, звичайно ж, важко не помітити величезний костел Петра і Павла.
Будівництво цього храму (а також колегіуму) відбувалося протягом
1616-1639 років за проектом італійського архітектора Джакомо Бріано.
Єзуїтський колегіум був вищим навчальним закладом. Він мав величезну
бібліотеку,
...
Читать дальше »
|
Зимне
Неподалік Володимира-Волинського, на пагорбі, який зветься Свята гора, розташований Зимненський Свято-Успенський Святогірський монастир.
Перша письмова згадка про Зимненський монастир відноситься до кінця
ХІ ст. (Нестор Літописець згадував його у своїй «Повісті временних
літ»). А заснував монастир київський князь Володимир Великий у 1001 р.
Починався він з печер, у яких у домонгольський період існував підземний
храм.
У 1495 р., за правління луцького князя Феодора Чарторийського, на
місці дерев’яної церкви, зведеної Володимиром, був побудований
Успенський собор. У цей же час з’явилися фортечні мури з вежами.
Монастир набув оборонного характеру через нерідкі
...
Читать дальше »
|
Володимир-Волинський
Володимир-Волинський
– дуже древнє українське місто, яке вперше згадується у літописі під
988 роком. З ХІІ ст. місто було столицею Галицько-Волинського
князівства, тут створювався Галицько-Волинський літопис. З 1324 року
Володимир мав Магдебурзьке право. Після унії 1569 року місто опинилося у
складі Речі Посполитої, а після її розподілу у 1795 році приєдналося до
Росії (тоді ж було перейменоване з просто Володимира на
Володимир-Волинський). Після ІІ Світової війни місто перебувало у складі
Польщі, а у 1939 році приєдналося до СРСР. (Історію міста більш
докладно можна прочитати тут).
Не дивлячись на типову для західноукраїнського міста історію
особисто мені воно здалося нетиповим. І увесь час
...
Читать дальше »
|
Iсторія Вінничини
Вінниччина - це частина подільського краю, історія якого
розпочинається ще в ХІІ столітті, коли північна частина сучасної
Вінницької області входила до складу так званої Болохівської землі. В
часи монголо-татарської навали вперше з’являється назва Поділля.
Після битви на Синіх Водах (1362 р.) Поділля входить до складу
великого князівства Литовського як окрема адміністративна одиниця -
Подільська земля. До 1363 року відносяться перші згадки про місто
Вінницю, як литовську фортецю. У 1566 році було створено Брацлавське
воєводство у складі трьох повітів - Брацлавського, Вінницького і
Звенигородського. За Люблінською унією 1569 року Брацлавське воєводство
відійшло до Речі Посполитої.
На Подільській землі формувались і вели національно-визвольну
боротьбу полки під
...
Читать дальше »
|
Жмеринка
 Жмеринка заснована у 1865 р. як вузлова станція. У зв'язку з будівництвом залізниці Київ-Балта (1865-1870) Жмеринка стала залізничним селищем. Статус міста отримала у 1903 р. Населення міста - бл. 40 тис. осіб.
Найвизначнішою пам’яткою міста і однією з найцікавіших в Україні є
жмеринський вокзал (1899-1904), побудований у стилі неоренесансу,
інтер’єр якого декорований у стилі модерн.
|
Вінниця
Вінниця розташована на берегах Південного Бугу. Кількість населення – 362 тис. осіб.
Заснував Вінницю у 1363 році племінник литовського князя Ольгерда
Федір Корятович. У 1598 р. стає столицею Брацлавського воєводства.
Найбільш цікавими пам’ятками Вінниці є домініканський костел
(1758-1765), дерев’яна Миколаївська церква (1746), а також садиба
видатного хірурга Миколи Пирогова.
|
Історія Криму
 Етнологія Криму
У передгірному і гірському Криму, а також на Південному березі,
мешкали таври. Від таврів і відбувається стародавня назва гірської і
прибережної частини Криму Таврика, Таврія, Таврида. До наших днів
збереглися і були досліджені залишки укріплених притулків і житлових
споруд таврів, їх кромлехи кільцеподібні огорожі з вертикально
поставлених каменів і таврські гробниці «кам'яні скрині».
Новий період історії Таврики починається з захоплення Криму скіфами.
Цей період характеризується якісними змінами у складі самого населення.
Дані археології показують, що після цього основу населення
північно-західного Криму складали народності, що прийшли з Придніпров'я.
У VI—V століттях до н. е., коли в степах господарювали скіфи, на
узбережжі Криму зас
...
Читать дальше »
|
Феодосія
 Феодосія
(грецькою – дана богом) – єдина місто Криму, що зберегло назву з
античних часів. Виникла у VI ст. до н.е. Населення міста становить 72,4
тис. осіб.
Феодосія – туристичний, курортний, а також промисловий центр.
Феодосії багата на історичні та архітектурні пам’ятки. Найцікавіша
споруда - Генуезька фортеця (XIV-XVIII ст.) Також збереглася низка
середньовічних християнський храмів, мечеть Муфті-Джамі (1623). Дуже
цікавими є старовинні особняки на набережній.
|
Судак
 Судак
– місто в Автономній республіці Крим. Розташований на березі Судацької
бухти Чорного моря. Населення Судака складає 14,5 тис. осіб.
Судак – кліматичний приморський курорт, належить до Феодосійського
рекреаційного району. Площа зелених насаджень міста складає 60,4 га. На
території міста тече невелика річка Суук-Су. Пам’ятниками природи міста
є урочище Караул-Оба (державного значення), скеля Лягушка,
парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва Перцем (місцевого значення).
Найзнаменитішою історичною пам’яткою міста є Генуезька фортеця,
збудована у XIV-XV ст.
|
|
Джерело: Мандруємо Україною
Сайт: http://www.ukrmandry.com.ua/
|
|
| Новини інших міст |
Сільська молодь Волині не тільки поза увагою. а й поза грошима
 Сільська молодь Волині не тільки поза увагою. а й поза грошима Члени постійної депутатської комісії Волиньради з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області висловлювали обурення, що робота з молоддю переважно проводиться в обласному центрі, однак село лишається поза увагою. Про це говорили 28 лютого під час засідання комісії.
|
За підсумками 2011 року Чернігівська область вперше посіла десяте місце по Україні
 За підсумками 2011 року Чернігівська область вперше посіла десяте місце по Україні, в тому числі 6 місце по блоку житлово-комунального господарства. Такі відомості озвучив 24 лютого перший заступник голови облдержадміністрації Станіслав Прокопенко під час наради з керівниками головного управління житлово-комунального господарства ОДА та теплопостачальних підприємств області.
|
|
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0
|
|
Старий Угринів